Сельма Оттілія Лувіса Лаґерлеф - Чудесна мандрівка Нільса з дикими гусьми

Багато інших дослідників вважали, що Швеція дійсно має унікальний скарб – твір, що люблять діти всього світу. Коли після виходу книги розпочалися суперечки, письменницю більш за все цікавила думка тих, для кого була призначена книга, її цікавило саме дитяче сприйняття. З великою радістю сприймала вона докази того, що школярам книга сподобалась, що у дітей, завдяки її впливові, збільшився інтерес до вітчизняної географії і до читання. «…Саме вони стануть нашими найкращими захисниками, – писала письменниця керівникові Спілки вчителів народних шкіл Швеції Альфреду Даліну. – Поки дітям весело буде читати цю книгу, вона буде перемагати».

Хлопчик Петер Хіршфельд з Німеччини 11 квітня 1910 року писав, що твір Сельми Лаґерлеф прекрасніший за всі, що йому доводилося читати. «Коли я виросту, – закінчував він свого листа, – мені теж, мабуть, захочеться написати таку книгу про Німеччину».

Друг Лаґерлеф – педагог і письменниця Янна Отердаль – розповіла один цікавий епізод. У середині 1910-х років у Морбацці жив хлопчик років п’ятнадцяти. Сельма піклувалася про нього, тому що хлопчик мав таке саме ім’я, як і її улюблений герой – Нільс Хольгерсон. Коли він поїхав зі Швеції, Лаґерлеф писала йому листи. На все життя він запам’ятав її прощальні слова: «Коли поїдеш, пам’ятай, куди б не закинула тебе доля і які б важкі часи ти не переживав, тут – у Морбацці – твій дім».

До Росії Нільс прилетів, коли там вже був свій літаючий герой – «Жаба-мандрівниця» Всеволода Гаршина. У 1912 році в Росії побувала і сама Лаґерлеф. Вона добре знала твори Льва Толстого, Федора Достоєвського, Івана Тургенєва і у 1909 році під час вручення Нобелівської премії назвала своїми вчителями цих видатних російських письменників.

У 1956 році був створений кольоровий мультфільм «Заколдованный мальчик». А 1982 року вийшов друком перший повний переклад книги російською, який з оригіналу шведською мовою здійснила Людмила Брауде.

У 1907 році Сельма Лаґерлеф була удостоєна ступеня доктора Упсальського університету, а у 1909 році «як данину високому ідеалізму, яскравій уяві та духовному проникненню, що відзначають всі її твори » отримала Нобелівську премію, щиро зізнаючись: «Не знаю, чи заслуговую на цю премію. Писати завжди було для мене найбільшою насолодою, метою всього мого життя». Свою нобелівську промову Сельма побудувала оригінально – як розповідь померлому батькові про честь, якої вона удостоєна.

Саме для дітей, крім «Чудесної мандрівки Нільса з дикими гусьми», Лаґерлеф написала ще збірку новел «Тролі та люди» і вірші.

У 1958 році за закликом Всесвітньої Ради Миру відзначалося сторіччя з дня народження Сельми Лаґерлеф.

Шведський дослідник Нільс Афцеліус вважав, що найголовнішим у світогляді письменниці було неприйняття насилля і прагнення до милосердя. Не випадково з початком Першої світової війни Лаґерлеф виступала ярою її противницею: «Допоки слова будуть злітати з мого язика, поки у серці моєму буде битися кров, буду я захищати справу миру». Антифашистську позицію займала вона і у 1930-х роках.

Письменниця не належала до жодної партії, захищала права жінок, виступала за свободу і незалежність і, оцінюючи свою творчість, визнавала: «…я сиджу тут, у Морбацці, і згадую все, що мною створено, у чому я абсолютно переконана. Я не створила жодного твору, який би приніс шкоду людству». Відомі її виступи проти війни, на захист культури, гуманного ставлення до людей. Павло Загребельний із захопленням писав: «Першу світову війну письменниця засудила в своєму творі «Від смерті до життя», і до голосу цієї немічної жінки прислухалася вся Швеція».

Видання, що ви тримаєте в руках, – лише частинка двотомної казкової епопеї, яка дає можливість відчути унікальність задуму шведської письменниці, яка не намагалася замінити підручник географії, а, за висловом Нільса Афцеліуса, «вона подарувала дітям стимул до пізнання». Сельмі Лаґерлеф хотілося, щоб казки викликали зацікавленість і спрямовували дітей до вивчення наукових праць з історії, географії, біології своєї країни. Шведський поет і критик Оскар Левертин справедливо відзначав ніжність письменниці, її натхненну любов до людей, тварин, квітів.

Ніколи не можна передбачити, яка книга і який герой стане цікавим для читача, увійде до його серця і поселиться там назавжди. Нільсу це вдалося… З 1950 року встановлено премію за кращу книгу для дітей – премію імені Нільса Хольгерсона, якою однією з перших було нагороджено Астрід Ліндгрен. Хольгерсон став символом і емблемою Швеції, адже у вестибюлях готелів, на рекламах туристичних фірм, обкладинках книг, поштових марках, сірникових коробках, з вітрин сувенірних крамниць посміхається до вас Нільс – маленький «гусенавт», як називають його співвітчизники. Нільс літає, захоплюючи і заохочуючи до польоту всіх бажаючих…