Антуан де Сент-Екзюпері - Повне зібрання творів

Я розповів Маленькому Принцові, що баобаби – не кущі, а дерева, великі, наче церкви, тож, якби він узяв із собою ціле стадо слонів, воно б не з’їло одного баобаба.

Почувши про стадо слонів, Маленький Принц засміявся:

– Довелося б ставити їх один на одного…

Проте розважливо додав:

– Баобаби, до того як виростуть, народжуються маленькі.

– Авжеж! Але чому ти хочеш, щоб твої баранці їли маленькі баобаби?

– Гаразд, побачимо! – відповів Маленький Принц, мов ішлося про щось очевидне. Мені довелося добряче помізкувати, щоб самотужки зрозуміти його клопіт.

На планеті Маленького Принца, як і на всіх планетах, росли і добрі трави, і бур’яни. Тобто було й добре насіння добрих трав, і лихе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить у таємних закутках землі, аж поки котрійсь насінині заманеться прокинутись. Тоді вона потягується, і спершу несміливо пускає до сонця гарненьку безневинну стеблинку. Якщо то стеблинка редьки або троянди, можна дати їй рости, як вона хоче. Та якщо бур’ян, треба одразу вирвати рослину, тільки-но впізнаєш її. Але на планеті Маленького Принца було ще й страхітливе насіння, – насіння баобабів. Земля планети була заражена ним. А баобаба, якщо пізно взятися за нього, вже ніколи не пощастить позбутися. Він захаращує всю планету. Пронизує її своїм корінням. А якщо планета дуже мала, а баобабів надто багато, вони розірвуть її.

– Усе залежить від дисципліни, – сказав мені згодом Маленький Принц. – Уранці, вмившись, треба ретельно прибрати і планету. Треба змушувати себе регулярно виривати баобаби, тільки-но можна відрізнити їх від троянд, на які вони, молоденькі, страшенно схожі. Ця робота, хоч і дуже нудна, аж ніяк не важка.

Якось Маленький Принц порадив мені постаратись і намалювати гарний малюнок, щоб цю потребу добре зрозуміли й діти на моїй планеті.

– Якщо вони коли-небудь пустяться в подорож, – сказав він, – це може стати їм у пригоді. Інколи свою роботу можна відкласти на потім і не буде ніякої шкоди. Але, як є баобаби, це завжди катастрофа. Я знав одну планету, де жив ледар. Він знехтував три кущики…

За описом Маленького Принца я намалював ту планету. Я не люблю прибирати тон мораліста. Але про небезпеку баобабів знають так мало, а ризики, яких зазнає недбайливий на астероїді, такі великі, що цього разу я зроблю виняток і позбудуся своєї стриманості. Я кажу: «Діти! Стережіться баобабів!» Саме з метою попередити моїх приятелів про небезпеку, поряд з якою вони, як і я, ходять віддавна, навіть не здогадуючись про неї, я так ревно працював над цим малюнком. Наука, яку я даю, варта докладених зусиль. Ви, може, запитаєте: «Чому в цій книжці немає інших малюнків, не менш величних, ніж малюнок баобабів?» Відповідь дуже проста: я намагався малювати, але в мене не вийшло. А коли малював баобаби, мене надихало чуття нагальності.

Ох! Маленький Принце, мало-помалу я зрозумів отак твоє мале і сповнене смутку життя. Ти давно вже не мав ніякої іншої розваги, крім змоги милуватись, як сідає лагідно сонце. Я дізнався про цю нову подробицю вранці четвертого дня, коли ти сказав мені:

– Я дуже люблю дивитись, як сідає сонце. Ходімо гляньмо, як воно сідає.

– Таж треба зачекати.

– Чого?

– Зачекати, щоб сонце сідало.

Спершу ти дуже здивувавсь, а потім нестримно розреготався. І сказав:

– Я й досі думаю, ніби я в себе!

Справді. Коли в США полудень, сонце, як знають усі, у Франції вже сідає. Було б досить мати змогу добутись до Франції за хвилину, щоб бачити, як заходить сонце. На жаль, до Франції дуже далеко. А на твоїй маленькій планеті тобі досить переставити стілець на кілька кроків. Ти милувався призахідним сонцем щоразу, коли хотів бачити його…

– Одного дня я бачив, як сонце сіло сорок чотири рази!

А трохи згодом ти додав:

– Знаєш… коли страшенно сумно, я люблю дивитись, як сідає сонце…

– Отже, того дня, коли сорок чотири рази сіло сонце, тобі було страшенно сумно?

Але Маленький Принц не відповів.

П’ятого дня, знову-таки завдяки баранцеві, мені розкрилася таємниця життя Маленького Принца. Зненацька, без вступу, немов після довгих мовчазних роздумів, він запитав: