Ліман Френк Баум - Дорога до Країни Оз

– Невже? – здивувалася Дороті. – А я й не знала.

– О так! І це буде найблискучіша церемонія з усіх, що відбувалися коли-небудь у Чарівній Країні. Сподіваюся, ти попросиш Принцесу Озму, щоб вона мене теж запросила?

Дороті задумалася.

– Впевнена, Озма надішле вам запрошення, якщо я попрошу, але як ви доберетеся до Країни Оз і до Смарагдового міста? Адже це так далеко від Канзасу.

– Від Канзасу! – здивовано вигукнув король.

– Так… а хіба ми зараз не в Канзасі?

– Яка дивна точка зору! – засміявся Король. – Чому ти думаєш, що це Канзас?

– Ну, бо я пішла з ферми дядечка Генрі приблизно дві години тому, – відповіла Дороті, злегка спантеличена цим запитанням.

– Скажи відверто, дорога, чи бачила ти коли-небудь в Канзасі таке прекрасне королівство, як Лисеполь?

– Ні, Ваша Величносте.

– А хіба ти не добиралася з Країни Оз у Канзас за одну мить завдяки срібним черевичкам і Чарівному Поясу?

– Добиралася, Ваша Величносте.

– Тоді чому ж ти дивуєшся, що за годину або дві дійшла до Лисеполя, розташованого ближче до Країни Оз, аніж до Канзасу?

– Господи! – вигукнула Дороті. – Невже це знову чарівна країна?

– Гадаю, так, – усміхнувся Король-Лис.

Дороті повернулася до Косматого чоловічка з серйозним і докірливим виразом обличчя.

– Ти чарівник або переодягнений фокусник? Ти зачарував мене, коли питав дорогу до Олійних полів?

Косматий чоловічок похитав головою.

– Хіба ти коли-небудь бачила такого обірваного чарівника? Ні, дорога Дороті, повір, моєї провини в цій історії немає. В мені немає нічого незвичайного, крім Магніту Любові. А про все інше я знаю не більше, ніж ти. І я зовсім не хотів заводити тебе так далеко від дому. Якщо хочеш пошукати дорогу на ферму, я із задоволенням піду з тобою і постараюся допомогти, чим можу.

– Не варто, – задумливо промовила Дороті. – В Канзасі я ніколи не побачу стільки цікавого, як тут, і сподіваюся, тітка Ем не занадто хвилюватиметься. Адже я не збираюся подорожувати дуже довго.

– Прекрасно, – схвально кивнув Король-Лис. – Мудра людина задоволена своєю долею, що б не трапилося. Однак я бачу, в тебе новий друг – він виглядає дуже розумним, і подивіться, яка в нього світла усмішка. Він сяє, як блискучий ґудзик.

– Ви маєте рацію, – погодилася Дороті, а Косматий чоловічок додав:

– Його ім’я, Ваша Величносте, – Ґудзик-Розумник.

Досить дивно було спостерігати за виразом обличчя Короля-Лиса, коли він розглядав малюка, починаючи від солом’яного бриля і закінчуючи маленькими черевиками. Не менш привабливим був і сам Ґудзик-Розумник, котрий, своєю чергою, здивовано поглядав на Короля.

Лисячий Король ніколи ще не бачив чистого прекрасного дитячого обличчя, а малюк не чув, щоб лисиці розмовляли. Та й загалом ніколи не зустрічав лисиць настільки ошатно вдягнених та ще й лисиць-володарів великого королівства. Схоже, що ніхто не розповідав малюкові й про різні чарівні історії, які іноді трапляються з живими істотами. Тож неважко зрозуміти, як здивувала і навіть налякала Ґудзика-Розумника ця дивна пригода.

– Що ти думаєш про нас? – запитав Король.

– Не знаю.

– Зрозуміло, ми ще занадто мало знайомі. А ти знаєш, як мене звуть?

– Не знаю.

– Невже? Гаразд, я скажу тобі. Мене звуть Лис, але короля не можна називати по імені. До короля можна звертатися тільки офіційно. Отже, моє офіційне ім’я Його Королівська Величність Лисиця, Четвертий Король-Лис. Лисиця – з наголосом на другому складі «си».

– А що таке «си»? – запитав Ґудзик-Розумник.

– Ну до чого ж розумна дитина! – вигукнув Король, з усмішкою обертаючись до своїх радників. – Цей малюк справді дуже милий. Він запитує, що таке «си». Зрозуміло, «си» саме по собі нічого не означає. Так, справді, малюк надзвичайно розумний, майже, як лисеня.

– Усе питання в тому, що Ваша Величність вкладає в поняття «лисеня», – глибокодумно промовив один із радників короля, стара сіра лисиця.

– Зрозуміло, – погодився Король і, повернувшись до Ґудзика-Розумника, запитав:

– А тепер, коли ти знаєш моє ім’я, як ти мене називатимеш?

– Король-Лис, – відповів хлопчик.

– Чому?

– Тому що «си» нічого не означає.

– Дуже добре! Чудово! В тебе блискучий розум. А ти знаєш, чому два на два буде чотири?