Френсіс Фіцджеральд - До зірок

– Він не вдарився голівкою? – біля дверей з’явилася стривожена місіс Маркі, яка щойно розпрощалася із передостанньою матусею.

– Ні-і-і, – протягнув Маркі. – Він забив зовсім інше місце, так, Біллі? Ти щось інше забив, еге ж?

Біллі вже й забув про те, що впав та кинувся забирати своє добро. Він вчепився в лапку ведмежати, що визирала з обіймів Еді, та щосили за неї смикав, проте безуспішно.

– Ні, – рішуче запротестувала Еді.

Натхненна першою, майже випадковою перемогою, Еді випустила іграшку з рук, схопила Біллі за плечі й люто штовхнула.

Цього разу він гепнувся не так вдало: голова його з глухим звуком стукнулася об голу підлогу за краєм килима, і, глибоко вдихнувши, він зайшовся нестямним рюмcанням.

У кімнаті здійнялася метушня. Охнувши, Маркі кинувся до сина, але дружина випередила його й сама підхопила дитину на руки.

– О, Біллі, – заохкала вона, – яка жахлива гуля! Це дівчисько слід покропити!

Едіт, яка негайно підбігла до донечки, почула це звинувачення, і її губи міцно стиснулися.

– Еді, – прошепотіла вона радше з обов’язку. – Як тобі не соромно, бешкетнице?

Та дівчинка несподівано відкинула голову і розсміялася. То був гучний сміх, сміх переможниці, з нотками тріумфу, виклику та презирства. На жаль, цей сміх був і заразним. Не встигнувши усвідомити делікатності ситуації, матуся сміялася теж, не дзвінко, проте чутно, з такими ж інтонаціями, що й донька. Затим, раптом, припинила.

Обличчя місіс Маркі зашаріло, а Маркі, обмацуючи одним пальцем маківку сина, насуплено глянув на Едіт.

– Уже набрякла гуля, – мовив він із нотками докору. – Принесу примочку.

Та у місіс Маркі урвався терпець.

– Дитині боляче! Що тут смішного, га? – промовила вона тремтячим голосом.

Тим часом малесенька Еді з цікавістю зиркала на маму. Вона помітила, що Едіт розсміялася у відповідь на її сміх і їй захотілося переконатися, чи станеться таке ще раз. Дівчинка знову відкинула голову й розреготалася.

Вже другий вибух сміху остаточно кинув Едіт в істерику. Притиснувши хустинку до рота, вона невгамовно душилася зо сміху. Та справа тут була не в нервах: вона усвідомлювала, що по-своєму підтримує доньку, сміється з нею заодно.

Удвох вони нібито кидали виклик усьому світові.

Поки Маркі бігав у ванну по примочку, його дружина тинялася кімнатою, гойдаючи на руках заплаканого сина.

– Заради святих, забирайтеся! – несподівано вибухнула вона. – У дитини розбита голова, а ви з ввічливості навіть помовчати не можете. Забирайтеся!

– Що ж, – промовила Едіт, помітно роздратувавшись. – В житті не бачила, щоб із мухи слона…

– Геть! – істерично кричала місіс Маркі. – Забирайтеся! Щоб і духу вашого тут не було! Для вас і вашої бешкетниці двері будинку зачинені!

Едіт, взявши за руку доньку, вже швидкими кроками направлялася до виходу та, зачувши таке звинувачення, зупинилася й повернула своє скривлене від обурення обличчя.

– Не маєте права прозивати дитину!

Місіс Маркі не відповіла, вона досі тинялася кімнатою, бурмочучи щось заспокійливе собі самій та Біллі.

Едіт розплакалася.

– Я піду! – хлипала вона. – В житті не бачила таких вульгарних та просторікуватих осіб, як ви. Радію, що малюк ваш гепнувся. Так йому й треба, цьому дурно-о-му товстуну.

Джо Маркі саме спустився зі сходів й почув останню фразу.

– Місіс Ендрос, – різко прогримів він, – хіба не бачите, що в дитини гуля? Вам справді треба опанувати себе!

– Опанувати… себе? – прокричала хрипко Едіт. – Краще дружині своїй це скажіть. В житті не бачила такої нахаби!

– Джо, ти чуєш? Вона прозивається! – Місіс Маркі оскаженіла. – Вистав її за двері. Коли сама не бажає, то схопи за комір і вистав!

– Не смійте й пальцем мене торкнути! – верещала Едіт. – Я вийду, тільки-но пальто знайду!

Засліплена сльозами, жінка ступила в коридор. Саме тоді прочинилися двері й всередину увійшов стривожений Джон Ендрос.

– Джоне! – вигукнула Едіт й відчайдушно кинулася до нього.

– Що трапилося? Стривайте, що тут відбувається?

– Вони… вони мене проганяють! – голосила дружина, судомно втискаючись в його обійми. – Він хотів схопити мене за комір та виставити за двері. Де моє пальто?

– Неправда, – поспішно заперечив Маркі. – Ніхто й не думав виставляти вас за двері. – Він повернувся до Джона. – Ніхто не мав гадки її виганяти, – повторив він. – Вона…

– Що означає «виставити за двері»? – різко обірвав Джон. – Поясніть, що тут відбувається?