Анатолій Дімаров - На коні й під конем. Блакитна дитина

Сталося це в першому класі, в другій половині навчального року.

Учителька задала нам додому отаку задачку:

«Господиня надоїла від корови 16 літрів молока, а від кози – 2 літри. Скільки всього літрів молока вона надоїла?»

Списуючи з дошки задачку, я навіть не підозрював, скільки клопоту завдасть вона мені.

Прийшовши додому, я сів за стіл, розкрив зошит і почав рішати задачку.

Уявив собі корову: велику, червоної масті, зі спокійними очима, з довгими рогами – точнісінько таку, як у Миколи.

Коза ж була в Соньки – шкідлива та розбишакувата, як і її маленька господарка. Не любив я кози!

– Отже, так, – почав я рахувати, схилившись над зошитом. – Корова – велика, коза – маленька. Від корови Миколина мати надоює 16 літрів молока, а від кози Соньчина мати надоює 2 літри… Хм…

Послужлива уява поставила поруч Миколину корову і Соньчину козу.

«Для молока з-під корови треба он яке відрище, а для кози й маленьке горнятко завелике буде…»

І я виразно бачу два літри: один для молока з-під корови, другий – для молока з-під кози. І звичайно ж, той літр, що для корови, набагато більший, ніж той, що для кози! Як же їх тепер додавати, горенько моє!.. Я аж упрів, намагаючись злити оте молоко. Зливалося-то воно легко, але скільки всього буде літрів – от задача! І якими літрами його треба міряти – коров’ячими чи козячими? Біда мені з цим молоком!..

Під кінець у мене зовсім уже замакітрилося в голові. Мелькали великі корови й малі кози, валилися на мою бідну голову то одні, то другі літри, і щедро лилось молоко, яке конче треба було виміряти, бодай воно скисло!

Зневірившись, я взяв зошит і почимчикував до Ванька. Ванько мусив-таки вирахувати, адже він уже мав колись мороку з отакою задачкою. Там розповідалося, що один господар мав три барани і чотири кози. «То скільки ж всього було голів?» – запитувалося під кінець.

Ванько, що саме стояв біля дошки, недовго думав. Взяв шмат крейди, звівся навшпиньки і вивів на дошці: 3 барани додати 4 кози – буде 1 голова.

– Як одна? – здивувалася вчителька. – Ану порахуй: три додати чотири, то скільки буде?

Наморщивши лоба, Ванько почав рахувати на пальцях.

– Буде сім.

– От бачиш!.. То скільки буде всього голів, коли до трьох баранів додати чотирьох кіз?

– Один голова!

Як не билася з ним учителька, вона так і не могла втовкмачити, що худобу можна рахувати на голови. Ванько знав лише одного голову – сільради і не хотів поступатися цим, хоч у ступі товчи.

Повертаючи зі мною додому, він все бубонів:

– Хіба ж у баранів голови бувають?.. То тільки в нашому селі є голова – дядько Никифор… І який дурень триматиме у себе аж три барани, та ще до них чотири кози додаватиме? – хазяйновито запитував він. – Двох баранів і чотирьох кіз треба продати, а натомість купити овець. Отоді вже й зводити їх докупи…

Тож я й пішов до Ванька як до людини, що вже мала справу з отакими химерними задачками.

Ванько довго зітхав та шморгав носом над зошитом. Врешті підвів голову і запитав:

– А знаєш, чого в кози молоко холодне?

– Чого?

– Бо в неї хвіст задертий. Вітер туди дує і молоко студить.

Я погодився, але від того вирішення нашої задачки не просунулося вперед.

– Треба до Соньки йти, – сказав згодом Ванько. – Вона, мабуть, знає: у неї ж коза є.

– Пхі, я вже давно вирішила! – сказала нам Сонька.

– Ану покажи!

Сонька розгорнула зошит, і ми побачили: 16 літрів + 2 літри = 18 літрів.

– Тю, дурна, так їх же так не можна додавати!

– А то чому?

– Бо в кози ж літри менші. Коза ж менша від корови, то й літри менші!

Сонька подумала-подумала, почмихала-почмихала, а таки мусила погодитися з нами.

І вже втрьох билися ми над проклятущою задачкою.

– Знаєте що, – сказав очманілий Ванько, – давайте спіймаємо козу, подоїмо її та подивимось, скільки ж буде того молока.

Сказано – зроблено. Сонька взяла невелике горнятко, а я і Ванько метнулися до кози. Ми таки подоїли б козу, бо уже встигли схопити її за роги, а Сонька вчепилася в дійки, коли б не тітка Одарка, яка мала звичку появлятися саме тоді, коли її найменше ждуть.

– А що ото ви, песиголовці, затіяли?! – закричала вона, хапаючи лозину. – А нащо ото над твариною ізнущаєтесь?! Чи вам нікуди руки прикласти, щоб вони вам повсихали?!

Так і не вирішили ми задачки про корову та козу. І довго ще вчителька не могла нас переконати, що літр молока з-під корови аніскільки не більший від літра молока з-під кози.