Айзек Азімов - Фундація та Земля

– Суспільство не розпадеться аж так легко. Ви говорите як Гея, а Гея ніяк не зможе зрозуміти спільноти вільних особистостей. Обґрунтовано та справедливо встановлені правила легко можуть втратити доцільність за зміни обставин, однак лишаться чинні за інерцією. І тоді не лише правильно, а й корисно порушувати ці правила, сповіщаючи в такий спосіб, що вони більше не потрібні, або й справді шкідливі.

– Тоді кожен злодій та вбивця може стверджувати, що служить людству.

– Ви вдаєтеся до крайнощів. У надорганізмі Геї панує автоматичний консенсус щодо суспільних правил, і нікому не спадає на думку їх порушувати. Так само можна сказати, що Гея втрачає рухливість і кам’яніє. У вільній спільноті, безперечно, є елемент безладу, але це ціна, яку потрібно платити за здатність спричинювати зміни та новації. Загалом ця ціна обґрунтована.

– Ви дуже помиляєтесь, якщо думаєте, що Гея втрачає рухливість і кам’яніє. – Голос Блісс підвищився на тон. – Ми постійно переосмислюємо наші вчинки, наші звички, наші погляди. Ми не тримаємося за них за інерцією і без причини. Гея вчиться з досвіду та роздумів і змінюється, коли це необхідно.

– Навіть якщо це так, переосмислення та навчання мусять бути повільними, бо на Геї немає нічого, крім Геї. Тут, на свободі, навіть коли майже всі погоджуються, рано чи пізно з’являються кілька незгодних, і в деяких випадках ці кілька можуть мати рацію. А якщо вони достатньо кмітливі, достатньо завзяті, мають достатньо рації, то зрештою переможуть і стануть героями для майбутніх епох – як-от Гарі Селдон, який удосконалив психоісторію, протиставив власні думки цілій Галактичній Імперії та переміг.

– Він перемагав лише поки що, Тревізе. Друга Імперія, яку він планував, не постане. Замість неї буде Галаксія.

– Та невже? – похмуро озвався Тревіз.

– Це було ваше рішення, і скільки б ви не сперечалися зі мною, відстоюючи ізолятів та їхню свободу бути дурними злочинцями, щось у прихованих глибинах вашої свідомості змусило вас погодитися зі мною/нами/Геєю, коли ви робили вибір.

– Те, що в прихованих глибинах моєї свідомості, я й шукаю, – ще похмуріше констатував Тревіз. – Починаючи звідти, – додав, вказуючи на екран, де до виднокраю розкинулося величне місто – скупчення низьких будівель на рівнині з рідкими хвильками пагорбів, в оточенні брунатних від легкого морозу полів.

– Шкода, – похитав головою Пелорат. – Я збирався спостерігати за наближенням, але захопився, слухаючи суперечку.

– Не зважайте, Янове. Зможете подивитися, коли відлітатимемо. Обіцяю тоді тримати рота на замку, якщо зможете переконати Блісс тримати під контролем власний.

І «Далека зірка» випустила мікрохвильовий промінь на місце посадки в космопорту.

Кендрей повернувся на пропускну станцію й похмуро спостерігав за прольотом «Далекої зірки». Його зміна добігла кінця, і він був помітно пригнічений.

Компореллонець якраз сідав за завершальну трапезу того дня, коли поруч усівся один із його товаришів – довготелесий чолов’яга із широко посадженими очима, тонким білявим волоссям і такими світлими бровами, що здавалося, нібито він узагалі їх не мав.

– Що таке, Кене? – спитав він.

Кендрей скривив губи.

– Щойно пройшов гравітаційний корабель, Ґатісе.

– Той дивний на вигляд, з нульовою радіоактивністю?

– Тому й не радіоактивний. Без пального. Гравітаційний.

– Той, за яким нам наказали спостерігати, так? – кивнув Ґатіс.

– Ага.

– І він дістався тобі. Ото пощастило.

– Не дуже й пощастило. На ньому була жінка без посвідчення особи, і я про неї не доповів.

– Що? Слухай, мені не кажи. Не хочу про це знати. Більше жодного слова. Ти хоч мені й товариш, але я не хочу ставати співучасником.

– Я за це не переживаю. Не дуже. Я мусив відіслати його вниз. Їм потрібен такий гравітаційний – чи будь-який гравітаційний, ти ж знаєш.

– Авжеж, але ти міг би принаймні доповісти про жінку.

– Не хотілося. Вона не одружена. Її просто підібрали для… для використання.

– Скільки чоловіків на борту?

– Двоє.

– І вони просто підібрали її для… для цього. Вони, напевно, з Термінуса.

– Саме так.

– На Термінусі на все начхати.

– Авжеж.

– Огидно. І їм це зійде з рук.

– Один із них був одружений і не хотів, щоб його дружина знала. Якби я доповів, дружина б дізналася.

– Хіба вона не на Термінусі?

– Так, але все одно дізналася б.

– Так йому й треба, щоб дружина про це знала.