Ольга Кобилянська - Земля (збірник)

Повернула по трьох роках побуту з Італії і привезла з собою прекрасного дволітнього хлопчину, темного, мов із бронзи, з її очима.

– Де твій чоловік? – спитала я її, коли зложила мені візит, елегантна, пишна, мов княгиня. Вона підсунула високо брови й поглянула на мене здивованими очима.

– Чоловік? Я не маю «чоловіка». Батько мого хлопця остався там, де був. Не могли погодитися в способі життя, і коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його. Але хлопець – мій. Я заробляю сама на нього, і він – мій. Ніхто не має права до нього, окрім мене. Те право закупила я своєю доброю славою. Але – ти того не розумієш!

І може, справді, я того не розумію! Але… що з нею, що поступила так собі? Може, вона й винувата… хоч… розібравши докладно її предивну вдачу, мені годі кинути на неї каменем. Я переконана навіть, що й «музика», той пречистий type antique, не була б відвернулася від неї. Сама казала, що було б шкода псувати ту наскрізь артистичну індивідуальність, що нехай би виживала вповні!

Лиш вона не могла вижити вповні.

Як і опиралася всьому напорові згубної сили, майже класичною рівновагою сильного духу, – самій музиці вона не могла опертися. А її «кінець» сховався був у неї в ту музику. Визирав із неї пориваючою красою смутку й меланхолії, і саме тоді, коли грала свої композиції й фантазії, і коли купалася в ній, як у своїм властивім елементі…

Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її життя…

Одною-одніською, тоненькою струною вбила її!..

Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша (нім.).

Одностайна – одноманітна.

Штивний – цупкий, застиглий.

Гоппляц (від нім. Hauptplatz) – центральне місце, головна площа.

Барда – сокира.

Ґердани та бодзики – прикраси з бісеру та клаптиків матерії.

Мати храп – мати на оці.

Туй-туй —ось-ось.

Уроювати – фантазувати, вигадувати, уявляти.

Не ялося – не годилося.

Стрій – одяг.

Двірник – голова громади, староста.

Відворкувати – знехотя відповідати.

Ади – диви.

Нехарно – нечисто, брудно.

Волічка —шерстяні нитки для вишивання.

Зіштивніле —застигле.

Нанашка —хрещена мати.

Ширінка – хустка.

Погуляти – потанцювати.

Шовкова рікля – шовкова в різних пасах сукня, де станок пришитий до спідниці, і без рукавів. (Прим. О. Кобилянської.)

Кутаси – китиці.

Сестрінка – племінниця.

Вчасно —рано.

Грижа – біль, журба, докір.

Бадіко —звертання до старшого роками.

Стрільба —рушниця.

Шутер – гравій, рінь, жорства.

Бранка – призов.

Адіть – дивіться.

Скарбона – скарб.

Клячати – стояти на колінах.

Бурдей – землянка.

Пивничний – підвальний, підземний.

Вуйко —дядько.

Фудулитися – пиндючитися, гордувати.

Затроєний – отруєний.

Під – горище.

Перепудити —перелякати.

Борше – швидше.

Трійло – отрута.

Кулеша – мамалиґа.

Гарувати —тяжко працювати.

Устати – минути.

Присилена —прив'язана.

Відтак —пізніше.

Трілер – трель.

Острота – суворість.

Бутний – гордий, чванькуватий.

Як ялося – як належить.

Заєдно – постійно, весь час.

Рискаль – заступ.

Липовани – російські старообрядці, які проживали на Буковині.

Стариня – батько й мати.

Хосен – користь.

Знеслість – гордість, пишність.

Ходити на візитацію —робити обхід.