Марія Кореллі - Спокута сатани

Три постаті залишалися нерухомими, і знову я протер очі, намагаючись збагнути, що це − сон чи галюцинація. Із тремтінням у всьому тілі я простягнув руку до дзвінка з наміром несамовито дзвонити, волаючи про допомогу, − як раптом тихий голос, що бринів невимовною тугою, змусив мене в сум'ятті відхилитись назад, і рука моя безсило впала.

− Лихо!

Слово різким неприємним звучанням пронизало повітря, і я майже втратив свідомість від жаху, оскільки тепер одна з постатей ворухнулась, і з-під серпанків засвітилося її обличчя − біле, як найбіліший мармур, із виразом такого страшного відчаю, що кров моя застигла в жилах. Почулося глибоке зітхання, схоже на передсмертний стогін, і знову слово «Лихо!» порушило тишу.

Збезумілий зі страху, заледве усвідомлюючи, що роблю, я зіскочив з ліжка, шалено кинувся до тих фантастично замаскованих постатей, аби схопити їх та спитати, що має означати цей дурний недоречний жарт. Як несподівано всі троє підвели голови й повернули обличчя до мене! Які обличчя! Несказанно страхітливі у своїй блідій агонії! І шепіт, жахливіший від пронизливого крику, проник мені у самісіньке єство: «Лихо!»

У шаленому стрибку я кинувся на них; мої руки вдарили порожній простір. Однак я й надалі не менш виразно бачив, що вони стояли − стояли, суворо дивлячись на мене, поки мої затиснені кулаки безсило били їхні образи, що здавалися тілесними! Раптом я побачив їхні очі − очі, що спостерігали за мною безжально, прозірливо та зневажливо, очі, які, немов чарівні вогні, повільно спалювали моє тіло і дух. Гранична нервова напруга збуджувала лють і відчай; жахливе видіння, здалося мені, є вісником смерті − мабуть, настала моя остання година! Я побачив, що вуста на одному з цих моторошних облич ворухнулися… Мене опанувала якась надприродна жага життя… Дивовижним чином я знав чи передчував жах того, що мало бути промовлене… І, зібравшись на останніх силах, я крикнув:

− Ні! Ні! Не треба ще того Вічного суду! Ні!

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Побіжно (фр.).

Олена Блаватська (1831−1891) − засновниця всесвітнього теософського товариства, яке сформувало ідею створення ядра Вселенського братства людства без поділу на раси, віросповідання, статі, за кольором шкіри, а також сприяло вивченню порівняльної релігії, філософії та науки, досліджувало непояснювані закони природи та сили, приховані в людині. Сприяла поширенню буддизму в Старому й Новому Світі.

Анні Безант (1847−1933) − учениця О. Блаватської, авторка низки праць із теософії.

Містечко у графстві Беркшир, де з 1711 року відбуваються «королівські перегони».

Жоріс-Карл Гюїсманс (1848−1907) − французький романіст; спочатку, разом з Емілем Золя, засновником натуралізму в літературі, був прибічником цього напряму. Але його роман «Навпаки» (1884), який Оскар Вайльд назвав «кораном декаданса» став поворотною віхою, що позначила зародження нового літературного напряму. Один із найяскравіших представників декадансу в літературі − Шарль Бодлер.

Лондонська вулиця, де друкуються і продаються дешеві видання та мешкають убогі письменники.

Факт. − Прим, автора.

Накидка, яку надягають на вечірню сукню.

Автор має письмове свідчення містера Нофлеса про цей факт. − Прим. автора.

Хибний крок (фр.).