Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

• • •

Приборкання онлайнової наркоторгівлі – пекельна робота для поліції. Розгляньмо старомодний офлайновий наркоринок. На відміну від «Шовкового шляху», він спирається на свою мережу. З погляду поліції, порушити роботу мережевої економіки легко. Варто лише розірвати одну ланку, і випадає цілий шмат ланцюга, – це як миша, яка перегризає електрокабель і позбавляє струму цілий район. Хоча й непросто вибрати найбільш уразливе місце для удару. Наркодилерська мережа може складатися з десятків членів – «вузлів», мовою економіки, – і поліції не вдається заскочити їх усіх одночасно. Тож на якому члені банди слід зосередити зусилля? Напрошується відповідь, що, за логікою, насамперед слід прижучити того, хто має найбільше контактів, бо саме з ним урветься більшість ланцюжків у системі. А от економіка свідчить, що це далеко не найкращий вибір.

Розгляньмо приклад, далекий від сучасного наркобізнесу: шлюбний ринок у Флоренції XV ст. Тоді вибір партнера для сина чи доньки був стратегічним рішенням, що ухвалювалося за тією ж процедурою, за якою наркобарон добирає собі поплічника до спілки. Родичання через шлюб із впливовою сім’єю було найкращим способом збагатитися й прилучити до влади свій рід. Але як батько міг обрати, з якою сім’єю найбільш перспективно родичатися? Використовуючи дані Джона Педжета і Крістофера Енсела з Університету Чикаго, Метью Джексон зі Стенфордського університету злагодив схему зв’язків чільних родин у Флоренції XV ст. (рис. 8.1) 94. З 16 наймогутніших кланів міста неталанна сім’я Пуччі, можна сказати, пасла задніх. Синьйор Пуччі міг би виправити ситуацію, організувавши для своїх дітей кілька побачень наосліп з обраними членами інших провідних родин. Але з кого почати?

Найочевидніший спосіб визначити впливовість сім’ї – подивитися, зі скількома іншими потужними кланами вона пов’язана. Якщо так рахувати, то Медічі будуть на чолі: вони перебувають у центрі соціальної мережі міста й мають прямі контакти з шістьма іншими могутніми родинами. Якщо ж вільних спадкоємців у Медічі не виявиться, синьйор Пуччі може спробувати вдатися до Строцці або Ґваданьї: у них по чотири прямі зв’язки – більше, ніж у інших. Яка ж із цих сімей більш приваблива? Економісти оцінюють «центральність» вузла в мережі інакше: вони рахують не кількість зв’язків, а те, до скількох зв’язків ведуть ці зв’язки і так далі. Якщо в мене 100 друзів, а в тебе лише 10, то може здатися, що в мене справи зі зв’язками кращі. Але якщо твої десятеро друзів, своєю чергою, мають гарні виходи: Барак Обама, Анґела Меркель, Джастін Бібер… – то в тебе більше впливу, ніж у мене. (Система рейтингу сторінок у Google працює приблизно так само: вона оцінює не лише те, скільки сайтів конектять із цією сторінкою, але й скільки сайтів конектять із тими сайтами й так далі. І лінк на New York Times рахується більш ніж вихід на десяток маловідомих блоґів.) Якщо прикласти це правило до флорентійських родин, то синьйор Пуччі мав би таргетувати саме Строцці, а не Ґваданьї, бо зв’язки в їхніх зв’язків ширші.

Однак, перш ніж спорядити доньку до найближчої траторії на женихання з молодим Строцці, синьйору Пуччі слід урахувати ще один чинник. Рейтинг Строцці дійсно високий за кількістю зв’язків і зв’язків їхніх друзів. Але слід зважати й на рівень впливовості. Наскільки часто іншим сім’ям у разі потреби доводиться звертатися до Строцці? Якщо поглянути на схему мережі, то видко, що Строцці не є опертям флорентійської громади. Наприклад, якщо Перуцці захочуть вийти на Медічі, вони можуть обминути Строцці й скористатися можливостями Кастеллані. Біскері зможуть скористатися своїми зв’язками з Ґваданьї. Тобто якби Строцці зникли, ніхто б цього не зауважив. Саме це робить їх уразливими. Тим часом у Ґваданьї міцніша позиція: вони є єдиним виходом на Ламберті, а також корисним містком між правим кутом унизу мережі і верхнім лівим кутом. З ними корисно знатися. Для таких людей, як Ґваданьї, в економістів є трохи неоковирний термін – високий рівень «центрального посередництва»; цю характеристику вони розраховують на основі того, наскільки часто даний вузол опиняється на найкоротшому шляху між двома іншими вузлами. Синьйор Пуччі мав би виснувати, що шлюб із Ґваданьї відкриє ширші можливості, ніж із нехтовними Строцці.

А тепер повернімося до сучасного наркобізнесу. Хто ж перебуває в центрі дилерської мережі? Поліції доведеться пройти той самий шлях, що й синьйорові Пуччі. Найпростіший підхід – оцінка кількості контактів – засвідчить, що пушер – найважливіший гравець, бо в нього найбільше зв’язків. Він продає наркотики десяткам, а то й сотням клієнтів. Його арешт зруйнує сотню чи й більше зв’язків. Може, тут і слід ударити? Але є й цікавіші цілі: якби поліція застосувала ґуґлівську методику рейтингування сторінок, то побачила б, що найвпливовіші люди перебувають на вершині ланцюга. У них менше зв’язків – може, лише кілька помічників, – але через них вони контролюють всю мережу. Варто їх прибрати, і вся структура під ними зруйнується.