Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

Інша потрібна картелям аудиторія – це уряд. Щойно з’являються повідомлення про насильство, влада негайно виряджає в неспокійні території важкоозброєну поліцію або солдатів. А така масова присутність силовиків значно ускладнює картелям бізнес. Тому настільки важливо запобігти появі репортажів у ЗМІ: якщо новина про вчорашнє вбивство не вийде, то наступного тижня не вирядять додаткових загонів, і бізнес ітиме спокійно далі. Іноді після перестрілок картелі забирають із собою тіла своїх, і для того, щоб їх поховати, але й також для того, щоб мінімізувати враження про насильство, аби армія не завдала потужного удару у відповідь. Трупи кидають у криниці, старі шахти або таємні могили в пустелі. Місцевих жителів війни картелів збивають із пантелику: стрілянина, сирени, вертольоти, а наступного дня – ані сліду ніде, ніби нічого не сталось; і, звичайно, ні слова в газеті.

Чому ж тоді картелі так часто чинять брутальні страти? Деякі вбивства призначаються для широкої аудиторії: їх фільмують, подають онлайн, як це роблять терористичні групи на кшталт «Ісламської держави». Якось один патолог розповів мені в Сьюдад-Хуаресі, що найнебезпечніше виходити на вулицю о 17:45, бо саме тоді картелі починають убивати, аби о 18:00 потрапити до вечірніх новин. Іноді це коїться через те, що банді схотілося заварити кашу на території конкурента. Якщо в громадському місці знаходять десяток трупів, влада враз надсилає спецпризначенців, що на кілька тижнів ускладнює бізнес. Часом картелі можуть навмисне «розігрівати» ділянку конкурентного картелю – як там кажуть, calentar la plaza, – щоб силовики вчинили потім розгром. Залучають до цього і ЗМІ, яким загадують віддати під цей матеріал побільше площі в газеті.

Журналісти, буває, виграють від того, що один картель каже заткатись, а другий – розписати все якомога докладніше. Редакційна стаття, яку 2010 року передрукував увесь світ, на першій шпальті El Diario de Juárez прямо вказувала на місцеву мафію після вбивства двох працівників газети. Стаття «Чого ви від нас хочете?» починалася так: «Панове з різних організацій, що змагаються за територію Хуареса… Зверніть увагу, що ми поширюємо новини, а не читаємо думки. Тому як працівники сфери інформації ми хочемо, щоб ви пояснили нам, чого ж ви хочете, аби ми надрукували чи не надрукували, щоб були якісь орієнтири. Зараз ви фактично є владою міста, бо законна влада не змогла нічого вдіяти, щоб запобігти смерті наших колег» 42.

Наркокартелі тримають у лещатах місцеві ЗМІ, а тепер втручаються і в інтернет. Як і звичайні компанії, ОЗУ взялися до розбудови свого іміджу в мережі. Власник акаунту в твітері @GobiemoReynosa висловлювався в постах вельми обтічно про «небезпечну ситуацію», уникаючи подробиць. Натомість деякі репортери-аматори скористались анонімністю в інтернеті й подають набагато більше подробиць, ніж наважується більшість газет. Сайт під заголовком Еl Blog del Narco здобув велику аудиторію, публікуючи новини, яких немає в друці (разом зі світлинами та відео, що надто жахливі навіть для звиклих до крові мексиканських ЗМІ). Деякі журналісти кажуть, що дають до цих блоґів матеріали, під яким надто ризиковано ставити своє ім’я. Для картелів такі витоки інформації в інтернеті підважують їхній контроль у поданні новин.

Уже є ознаки, що вони намагаються залякувати інтернет-репортерів за допомогою тактики, випробуваної на традиційних ЗМІ. Перший відомий випадок убивства картелями людей за пости в соцмережах стався 2011 року, коли знайшли два трупи, що звисали з мосту в прикордонному містечку Нуево-Ларедо на північному сході Мексики, а на них напис: «Така ж доля чекає на всіх інтернет-балакунів». Невдовзі знайшли й замордували видатну блоґерку, чиє тіло кинули біля клавіатури.

Картелі ладні платити грубі гроші за мовчання навіть репортерам-аматорам. У 2013 році в штаті Тамауліпас, де розташована Рейноса, вони розповсюдили летючки, в яких обіцяли винагороду в 600 000 песо (близько 40 000 доларів) за інформацію, що допоможе встановити, хто стоїть за місцевим анонімним новинарним сайтом Valor por Tamaulipas («Мужність для Тамауліпасу»). Наступного року зламали твітер-акаунт однієї дописувачки під ніком Felina . У першому твіті хакери за неї написали: «Друзі й родино! Моє справжнє ім’я – Марія дель Росаріо Фуентес Рубіо, я лікарка, і моє життя підійшло до кінця». Через два твіти з’явився останній допис: «Позакривайте свої акаунти, не наражайте свої сім’ї на ризик, як я, прошу в усіх вибачення». Твіт супроводжувався фото із зображенням мертвої жінки. Дивовижно, але, попри небезпеку, Valor por Tamaulipas і кілька схожих сторінок досі працюють. І все ж безоглядні піар-кампанії не раз захищали банди та їхніх поплічників від викриття, на яке вони заслужили.