Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

На думку Мілтона Фрідмана, економіка мала би бути позитивною наукою, нейтральною до загальновизнаних цінностей і описувати світ таким, яким він є, а не таким, яким би мав бути. Проте сама фраза, що «економіка мала би бути позитивною наукою», — це нормативне твердження: вона не описує світ таким, яким той є, а яким би він мав бути. Економіка в реальності — не позитивна наука. Бо якби вона такою була, нам би не треба було намагатися її такою зробити. «Більшість науковців і ціла низка філософів, звісно ж, приймають позитивістську концепцію, аби тільки уникнути метафізики...» [14] З кн.: Whitehead, Adventures of Ideas, 130. . І, до слова, не мати жодної цінності — це вже само собою цінність, а для економістів навіть дуже вартісна. Парадоксально, що галузь, яка першочергово займається саме цінностями, намагається їх позбутися. А тут іще один парадокс: наука, яка вірить у невидиму руку ринку, хоче позбутися всіх містерій.

У цій книзі я ставитиму такі запитання: чи існує щось на кшталт економіки добра й зла? Чи окупиться добро, чи добро існує поза економічними розрахунками? Чи егоїзм — це вроджена риса людства? І якщо його можна виправдати, чи будуть врешті щасливі всі? І якщо економіка не повинна стати тільки просто механічно-алокаційною економетричною моделлю без будь-якого глибшого сенсу (чи застосування), тоді все ж варто ставити собі ці питання.

До речі, не варто боятися таких слів як добро й зло. Ми не збираємося моралізувати, використовуючи їх. У кожного з нас є свій етичний кодекс, відповідно до якого ми діємо. Так само кожен із нас у щось вірить (атеїзм — така сама віра, як і будь-яка інша). Схожа ситуація і з економікою. Як говорить Джон Мейнард Кейнс: «Люди-практики, які вважають себе вільними від будь-яких інтелектуальних впливів, зазвичай є рабськими послідовниками якого-небудь уже покійного економіста. ... Проте це саме ідеї, а не невід’ємні права, рано чи пізно стають небезпечними, хай вже вони несуть добро чи зло» [15] З кн.: Keynes, John Maynard. Obecna teorie zamestnanosti, droku a penez. Praha: CSAV, 1963. .

Цю книгу розділено на дві частини. У першій ми вирушимо слідами економіки в міфах, релігії, теології, філософії та науці. У другій частині шукатимемо сліди міфів, релігії, теології, філософії та науки в економіці.

Щоб знайти відповіді на запитання, які нас хвилюють, доведеться пройтися по всій історії людства від самих початків нашої культури аж до сучасної постмодерної епохи. Ми не ставимо собі за мету відстежувати кожен момент, що певним чином долучився до зміни економічного сприйняття світу наступними поколіннями (включно з нашим), ідеться радше про зупинки в процесі розвитку як окремих історичних епох (часи Гільгамеша, ера юдеїв чи християн), так і визначних особистостей, які суттєво вплинули на розвиток економічного розуміння людини (Декарт, Мандевіль, Сміт, Кант, Г’юм, Мілль та ін.). Наша ціль — переповісти історію економіки.

Іншими словами, ми намагатимемося зафіксувати розвиток духу економіки. Поставимо собі запитання, які повинні прозвучати, перш ніж взагалі почнемо розвивати економічне мислення — чи то вже в філософському вимірі, чи, до певної міри, історичному. Так ми опиняємося в частині, яка лежить на абсолютному краю економіки — а часто навіть і взагалі поза її межами. Можемо назвати цю частину, скажімо, протоекономікою (запозичивши термін у протосоціології), або ж ще точніше — метаекономікою (запозичивши з метафізики) [16] Термін «метаекономіка» вперше вживає Карл Менґер у 1934 р. у своїй статті «Law of Diminishing Returns. A Study in Meta-economics». «Коли він вперше використав термін «метаекономіка», у нього й на думці не було знову зараховувати етику до економіки. Він радше хотів економіку, а разом з нею й етику включити в когерентну логічну формулу, не намагаючись при цьому встановити між ними зв’язок» (З кн: Л. Беккіо. Unexplored Dimensions, С. 30). . Тож у цьому значенні «вивчення економіки, якщо воно не доповнюється вивченням метаекономіки, стає надто обмеженим і розпорошеним для того, щоби наприкінці можна було зробити обґрунтовані висновки» [17] З кн.: Schumacher. Small Is Beautiful, 36. . Ще важливіші культурні елементи чи галузі пошуків, як, наприклад, економіку, можна знайти в загальних передумовах, що пасують до всіх можливих систем, які несвідомо передбачає кожна епоха. Як зауважив Альфред Н. Вайтгед у своїй книзі «Пригоди ідей», ці передумови здаються такими очевидними, що люди вже навіть не знають, що саме вони передбачають, адже їм навіть не відомі інші способи мислення.