Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Але так було не завжди. Як майже сто років тому написав Дж. М. Кейнс, сильне зростання та суттєвий матеріальний прогрес лишаються з нами тільки останні три століття:

Від найдавніших часів, відколи в нас лишилися писемні свідчення, скажімо, від другого тисячоліття до Христа, аж до початку дев’ятнадцятого століття не відбулося жодних великих змін в стандартах життя звичайних людей, які живуть в цивілізованих областях нашої планети. Ясна річ, були певні стрибки, людині доводилося протистояти найрізноманітнішим епідеміям, голодоморам і війнам. Так само приходили й періоди розквіту. Тим не менше, не було жодних виразних, драматичних змін. За час періоду, що тривав приблизно до 1700 року нашої ери (тобто майже чотири тисячі років), деякі часи були, мабуть, і на п’ятдесят відсотків кращі за інші (максимально на сто відсотків).

А в якийсь із періодів на зорі історії — можливо, навіть в один із найсприятливіших періодів перед останнім льодовиковим періодом — мав настати період прогресу й розвитку, який можна порівняти з нашим сьогоднішнім. Проте в більшій частині відомої нам історії нічого подібного не ставалося [124].

Після того, як нам вдалося звільнитися від циклічного розуміння часу, ще багато століть поспіль видиме зростання стандартів життя упродовж одного чи двох поколінь лишалося для людства явищем незвіданим і незвичним. Можна доповнити цитату Кейнса, що за чотири тисячі років знаряддя домашнього вжитку пересічних людей майже не змінилися. Якби людина заснула десь далеко в періоді до нашої ери й прокинулася в сімнадцятому столітті, то навряд чи б зафіксувала якісь помітні зміни в побуті. Тільки зараз ми почали жити в епоху, коли прокинутися на покоління пізніше несе за собою повну дезорієнтацію в обслуговуванні звичайної побутової техніки. Однак з приходом науково-технічної революції (тобто часу, коли зародилася економіка як самостійна дисципліна) матеріальний прогрес став автоматичною передумовою. Попри те, що Кейнсу, мабуть, удалося найвлучніше сформулювати нашу надію в задоволення власних потреб, проте віра в сприятливий вплив матеріального прогресу притаманна більшості діячів економічної думки нашого часу. Тому нам необхідно постійно рости, адже рай на землі — це саме те, чого ми прагнемо. Оскільки зараз турботу про душу замінила турбота про зовнішній світ, як пише чеський філософ Ян Паточка, — у наш час економісти стали мегаважливими [125] . Від них очікують уміння інтерпретувати дійсність і надавати послуги провидців (макроекономічні прогнози), і трансформовувати реальність (пом’якшення наслідків кризи, прискорення росту) та врешті-решт ролі лідерів на шляху до землі обітованої — раю на землі. Поль Самуельсон, Мілтон Фрідман, Гері Беккер, Френк Найт та багато інших стали пристрасними євангелістами економічного прогресу, який вони застосовували не лише у своїх країнах, але й щодо інших культур. До цієї теми ми детальніше повернемося в другій частині книги.

Окрім ідеї прогресу, євреї зробили ще один дуже важливий внесок у нашу культуру, а саме — десакралізували героя, природу й володаря. Трохи перебільшуючи, можна сказати, що єврейська філософія — найприземленіший, найреалістичніший світогляд зі всіх тих, що якимось чином вплинули на нашу культуру [126]. Абстрактний світ ідей був чужим для євреїв. Адже й до сьогодні їм заборонено зображувати Бога, людей та тварин на полотнах, у скульптурах, картинах чи символах. Їм не дозволялося створювати заміщувальні символи та репрезентації (тобто власні моделі) реальності:

І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, і щоб ти, звівши очі свої до неба і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом [127].

На відміну від християнства, євреї не розвивали уявлення про неземний Рай чи небеса [128]. Рай ізраїльтян — Едем — спочатку був тут, на землі, у конкретному місці в Месопотамії [129], у конкретний час, який виміряється точною генеалогією від Адама й Єви. Зрештою, євреї й досі ведуть літочислення від створення світу. Так само концепт небес майже зовсім не розпрацьовано, принаймні ніхто ним аргументовано (в теології) не оперує. І Вольтер пише, що «це безперечний факт, поза всілякими сумнівами, що Мойсей ніде не обіцяє євреям винагороди чи покарання в майбутньому житті, що він їм ніде не говорить про безсмертя їхніх душ, не тішить їх надією про життя на небесах, не погрожує їм пеклом; усе земне» [130].