Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Можливо, схожа ситуація домінує і в економіці. Економіка може діяти в реальних умовах, як, наприклад, Ньютонівська класична детерміністична чи механічна фізика [1032]. Іншими словами, економіка може діяти в неважливих сферах. А в питаннях здоров’я, любові, смерті, державних банкрутів, очевидно, діють інші правила, більш загальні.

У ці дні, коли я дописую підсумки, тривають протести на Wall Street. І знову ми страйкуємо проти стіни (wall). Кінець книги повертається до її початку. Гільгамеш, який намагався задля своєї стіни зробити з людей максимально ефективних роботів без жодних ознак людяності, і цим самим досяг першого документованого протесту в історії: люди поскаржилися богам. Зараз ми скаржимося політикам чи в якісь установи. Але наші скарги, здається, звучать приблизно однаково: ми не хочемо будувати стіну ціною стількох зусиль, не хочемо перетворитися на щось інше, ніж ми є, не хочемо на виснажливому будівництві стіни, яку ми не вважаємо нашою, втратити (свою) людську душу.

І якщо ми вже заговорили про символіку: відразу поряд із Wall Street знаходиться символ ринку — скульптура розгніваного бика у трохи більшому за реальний розмірі, вилита з бронзи, яка дещо нагадує золото. Бик у наступальній позиції, його роги викликають страх. Чому ми вибрали символом ринку саме його? По-перше, насамперед ідеться про тварину, про ірраціонального звіра, який аж ніяк не виділяється своєю кмітливістю і не визначається особливою дружбою з людиною. Його не можна осідлати. І чому єдиний спосіб, як можна їздити (зовсім недовго) на бикові, називається родео? Чому ми не обрали символом спокійнішу тварину, з більш дружнім ставленням до людини, більш домашню, наприклад, коня чи собаку? Та здається, що цей символ таки на своєму місці. І найважливіше питання: чому ми дивуємося, що ринки відповідно до цього й поводяться?

Під час протестів бик опинився за парканом, тобто знову ж таки за якоюсь захисною стіною, під захистом поліцейського кордону. Питання, яке ми можемо поставити, звучить так: кого й від кого ця стіна захищає? Захищає людей від бика, чи бика від людей? Якщо ви належите до Occupy Wall Street, то відстоюватимете думку, що потрібно захищати людей від божевільних вимог ринку від його суворих та несправедливих наслідків. Якщо ж ви належите до Tea Movement, тоді радше вимагатимете захисту для ринків від ірраціональних замовлень політиків, від обмежень тощо.

Втім, і тут ми зустрічаємося з темою (не) людяності, стіни. Чи часом головний аргумент окупантів Wall Street — це не страх того, що економіка — це тіло без душі, тобто вампір, що нас знищує? І тут з’являється символіка стіни, тварини, захисту від природи (тварини, яка символізує ринок) чи захисту природи (натуральності?) від людей. Зрештою, дикий бик у місті — такий самий символ, як дикий Енкіду в місті Урук, дика природна сила посеред цивілізації.

Майже всі архетипові міфи говорять про вибір, trade-off, між накопиченням знань та гармонією (з живою природою чи своєю власною). Енкіду, коли перетворився з тварини на людину, «став розумним, але тварини від нього втекли», Єва з Адамом втратили едемську гармонію з собою та оточенням за можливість скуштувати плодів з Дерева пізнання (добра та зла). У грецьких міфах боги прокляли людей за те, що Прометей украв у богів знання (технічне), і гармонійна робота, яка колись була приємною, стала неприємною.

Ми втратили гармонію з природою, природністю. І досі її шукаємо. Людина — природно неприродна й неприродно природня. Ми природніші, коли ми не природні. Це діє як психологічно, так релігійно, та насамперед економічно.

Приклад: перша власність, яку набула людина після гріховного падіння в історії про сад Едем, — це одяг: не через холод, а щоб прикрити свою природу (тож з цього погляду вже перше наше майно було «зайвим», а-біотичним, морально-ідеологічним). Їм не було холодно, вони почали чимось володіти, бо соромилися. Людина почала володіти майном не з фізичної необхідності, а з психологічно-морального сорому й відчуття «голизни». Тобто їм стало соромно за свою природу, за свої природні статеві органи. Овеча шкура, якою вони потім прикрилися від сорому, теж була символічною: ми краще почуваємося в чужій шкірі, наша власна — надто інтимна для нас. Відтоді людина стала ліпше почуватися, коли на ній костюм від Г’юго Босса. І навпаки, якби ми тут сиділи голі, тобто природні, то почувалися б дуже неприродно.