Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

Моряки виловили безліч таких риб, які водяться в Кастилії: лососів плітку, мурен, форель, вони бачили також і сардинки. Знайшли багато алое.

Середа, 12 грудня.

Осоружні вітри знову перешкодили адміралу покинути бухту. Біля входу в неї, на західному березі, він вибрав високе і видне здалеку місце і тут поставив великий хрест «на знак того, як він каже, що ваші високості взяли ці землі у володіння і головним чином на честь Ісуса Христа, нашого господа слави всього християнства».

Незабаром після поставлення хреста три моряки заглибились у ліс, бажаючи подивитися на тутешні дерева і трави. Слідуючи своєю дорогою, вони побачили натовп індіанців, голих, як і всі мешканці цих островів. Окликнув їх, моряки попрямували за ними навздогін, але індіанці кинулися бігти; зрештою вдалося захопити лише одну жінку і на цьому обмежитися.

«Я наказав, — говорить адмірал, — взяти кілька індійців, щоб влаштувати їм почесний прийом і розсіяти їх страх. І принести, якщо виявиться можливим, що щось, що має цінність, тому що, судячи по багатству, яке є на цій землі, не можуть не бути тут корисні і цінні речі».

Жінку, а вона була дуже молодою і красивою, привели на корабель, і вона розмовляла з індіанцями, взятими адміралом: мова в них всіх єдина. Адмірал наказав одягти її і, подарувавши їй скляні намистини, брязкальця і бронзові кільця, з шаною відправив назад, бо такий був заведений їм звичай. З нею він послав на берег декількох моряків і трьох індіанців.

Моряки, які супроводжували її в човні, говорили потім адміралу, що ця жінка не хотіла залишати корабель і бажала залишитися на ньому разом з іншими індіанками, яких адмірал захопив в гирлі Морський річки, на острові Куба.

За словами цієї жінки, індіанці, з якими вона була в лісі в той час, коли її спіймали моряки, припливли сьогодні в ці місця на каное — так називаються їх каравели. Дійшовши до входу в бухту, вони побачили кораблі, повернулися назад і, висадившись на берег, попрямували до свого селища, укривши в надійному місці каное. Вона показала місце, де це селище розташоване. У цій індіанки в ніс був вставлений шматочок золота, ознака того, що цей метал є на острові.

Четвер, 13 грудня.

Троє моряків, посланих адміралом супроводжувати жінку-індіанку, повернулися в три години ночі. Вони не дійшли з нею до селища чи то тому, що їм це селище здалося занадто далеким, чи то зі страху. Вони сказали, що завтра, ймовірно, прибуде до кораблів багато індійців, так як місцевих жителів повинні заспокоїти звістки, які їм принесе індіанка.

Адмірал, бажаючи дізнатися, чи є на цій землі щось корисне, і маючи намір вступити в переговори з її жителями, бо ця країна була прекрасна і плодюча і слід було приохотить її жителів до служіння королям, вирішив відправити своїх людей в селище. Він покладав надії на те, що індіанка вже встигла представити християн хорошими людьми, і відібравши дев'ять осіб з числа своїх людей, які спритно орудували зброєю і добре озброєних, і з ними послав одного індіанця з числа тих, кого він з собою віз.

Вони побували в селищі, що знаходилося в 4,5 лігах на південний схід від бухти, і знайшли його в найширшої долині, причому воно було абсолютно безлюдно, так як індіанці, дізнавшись, що до них направляються чужинці побігли вглиб країни, захопивши з собою все своє надбання. У селищі було до тисячі будинків і 3 000 жителів.

Індієць, який супроводжував загін, помчав за втікачами, гучними вигуками закликаючи їх повернутися. Він кричав їм, що християни хороші люди і не слід боятися їх, і що вони з'явилися з неба і всім, кого застають на місці, вони роздають багато чудових речей.

Це так подіяло на індіанців, що вони знайшли мужність і повернулися в селище натовпом, в якій було більше 2 000 чоловік. Вони підійшли до іспанців і поклали руки прибульців на свої голови, що було знаком великої поваги і дружби. При цьому вони тремтіли від страху і лише через деякий час остаточно заспокоїлися. Коли ж страх індіанців розсіявся, вони розійшлися по своїх домівках і затим кожен з них з'явився з гостинцями.

Вони принесли хліб з «ньямов» — коріння, схожого на велику редьку. «Ньям» висаджується і збирається повсюдно на цій землі, і він для індіанців все одно, що життя. Вони готують із коріння «ньяма» печуть хліб, і їх смажать. Смаком «ньям» нагадує каштани, і будь-хто, хто спробує цей корінь, переконаний, що він їсть каштани. Приносили вони також рибу і все інше, що тільки мали. Індіанці, яких адмірал віз із собою, знали, що він хотів придбати папугу. Ймовірно жителям селища сказав про це індіанець, що супроводжував загін, так як вони принесли безліч папуг і давали їх кожному, хто просив, не бажаючи нічого одержувати замість. Індіанці просили гостей не йти ввечері на корабель і обіцяли їм принести багато інших речей, які є у них в горах.