Алла Марковська - Сніг

«Дивні створіння – смертні дівчата», – подумав Керфі.

Та він не розумів, чому Енне розмовляє з Гелом спокійно, як з другом, а з ним, з Керфі, стосунки якось не складаються.

До печер було вісімнадцять фредо. Завантажені всяким необхідним для печерних людей добром нарти були важкими, тому люди бігли поруч. Розумні собаки тягнули санки туди, де був їх дім, де палахкотіло велике вогнище, де стигла каша із зерен боку [2] Зерна боку – кукурудза, місцевий вид. з кістками та нутрощами зугла. Де діти гралися з ними й чесали за вухами. Де ласкаві жінки вичісували густе біле хутро дерев’яними гребінцями – собакам приємно, а жінкам пряжа на теплі речі.

Бігли охоче, любили бігати, любили тих людей. Деякі з молодших чоловіків були зліші, та вони побоювалися велетенських псів, бо не розуміли їх, тому між собаками і людьми наче був договір про співпрацю.

На нарти посадили Енне, яка не звикла бігати, як вона казала, ні на далекі, ні на близькі дистанції, а також Айре, який дуже радів поїздці на нартах. Хлопчик так підскакував, що ледь не випав кілька разів.

Дівчина-погонич по доброму поставилася до Енне, допомогла зручніше вмоститися, вкрила хутром, дала окуляри з затемненого скла у дерев’яній оправі, щоб сніг не осліпив. Їй було шкода розгублену і налякану чужинку. Тим паче, бідолашна жила у тому дивному, як старші кажуть, кораблі з двома хлопцями. Хоча прибульці були гарними та трошки інакшими, ніж хлопці її племені. Незрозумілими. Чужими.

Пробіжка поруч із нартами на рівні з великими собаками, що з легкістю бігли засніженою рівниною, для Керфі здавалася бігом у минуле. Надзвичайні відчуття. По доріжці, що утворили полози нарт, бігти було легше, сніг на рівній поверхні не глибокий, замети утворилися біля гаїв чорних дерев. Головне, як казав Тоорл, не потрапити у нірку борка [3] Борка – кролик. . Чоловіки, звиклі долати великі дистанції, бігли легко, навіть якось весело, наче змагаючись один з одним. Керфі спочатку намагався посперечатися у бігу з Гелом, та виявилося, що той швидкий і на двох ногах. Гел також наче зняв важкий тягар з плечей, радів сонцю і подорожі.

Енне заспокоювалася, вона замилувалася краєвидом. Це було казково, особливо коли дівчина зняла окуляри: все блищало, наче вкрите діамантами. Собаки піднімали тонкий сніжний пил, що мінився у сонячному промінні всіма барвами світу.

Айре намагався побачити все навколо, він вертівся, як непосидюче щеня. Гел час від часу втихомирював сина.

Звичайно, невідомо, що попереду, та зараз усе здавалося чудовим.

Добігли до високої кам’яної стіни, котра захищала долину від теплих вітрів і невідомих чужаків. Туди, де був закутий у кригу водоспад і велике озеро промерзле наскрізь. Дивні абстрактні статуї, витвір замерзлої води, наче химерний сад Латілли [4] Латілла – холодна планета третьої галактики. .

Керфі здивовано роздивлявся чудернацький пейзаж, намагався зрозуміти, де вхід у печеру.

– Вхід за водоспадом, – почув голос Гела.

– Не смій читати мої думки! – несподівано розсердився Керфі.

Гел заклав руки за спину, кивнув і весело посміхнувся:

– Я й не читав.

– Татку! Татку! Татку! – Айре підбіг до Гела, видерся йому на руки. – А можна я покатаюся? Дивися, там ковзанка!

– То озеро замерзло.

– По озеру! Можна? – вимагало дитя перевертня.

– Йди, тільки обережно, – дозволив Гел.

Вожак псів підійшов до Гела, став поруч, слідкував за щеням великого вожака не менш пильно, ніж батько-перевертень. Гел запропонував допомогу белкійцю, та дозволив білому псу слідкувати за Айре. Білий пес спустився на рівну поверхню замерзлого озера. Айре, здавалося, вже нападався досхочу, і пес потягнув його за комір на берег озера до батька.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Патуб – ведмідь.

Зерна боку – кукурудза, місцевий вид.

Борка – кролик.

Латілла – холодна планета третьої галактики.