Томас Манн - Сповідь афериста Фелікса Круля

І так і ні. Майже. Наполовину, я б сказав. У всякому разі, я пристрасний шанувальник Франції й непримиренний противник відторгнення Ельзасу-Лотаринґії (фр.) — Ельзас і Лотаринґія, дві східні провінції Франції, були відторгнуті Німеччиною 1872 року, за Франкфуртським мирним договором (прим. перекладача).

Мсьє, я вас довше не затримую. Можете закривати валізу й продовжувати свій шлях до столиці світу з найкращими побажаннями від французького патріота (фр.).

Малюк. Старий (фр.).

Нехай Господь благословить вас, дитино моя (фр.).

Назву бульвару Boulevard des Capucines, названого на честь черниць-капуцинок, часто неправильно перекладають як Бульвар Капуцинів (прим. перекладача).

Дивовижно (фр.).

Пане консьєрже (фр.).

Звичайно, пане директоре (фр.).

Службовець-волонтер (фр.).

На багажному ліфті (фр.).

Ось хто я такий (фр.).

Успіху (фр.).

Французька лайка, що ситуативно відповідає вислову «Хай йому біс» (фр.).

Ага, ось і ти! Нам уже не терпілося, щоб тут був повний набір! (фр.).

Тут — Гей, красеню! (фр.).

Для бідного хворого з четвертого [дортуару] (фр.).

Тут — Поки що без уніформи? (фр.).

Номер дев’яносто два, вулиця Небесних Сходів (фр.).

Це його прізвисько (фр.).

Есташ, ти ніколи не навчишся керувати цією ґондолою (фр.).

Для тебе, чи що, буду старатися! (фр.).

Диви, філософ (фр.).

Тут — Але то байдуже (фр.).

Гарненька жінка (фр.).

Ох, пане генеральний директоре, невже ви серйозно запитуєте мене, чи розмовляю я французькою? Тисячу разів перепрошую, але мене це насмішило. Адже це, власне, майже моя рідна мова — мова моєї матері, точніше, батька, тому що мій бідний батько — царство йому небесне! — плекав у своєму ніжному серці надзвичайну любов, можна сказати, пристрасть, до Парижа й користувався кожною нагодою, щоб якнайдовше пожити в цьому чудовому місті, де він знав усі закутки. Запевняю вас, він знав навіть такі глухі вулички, як, наприклад, вулицю Небесних Сходів, і по-справжньому вдома відчував себе тільки в Парижі. І що з цього випливає? А те, що я отримав, переважно, французьке виховання. Розмову я сприймав лише як французьку розмову. Балакати для мене означало балакати французькою, — ох, мсьє, адже ця мова — то сама елеґантність, сама цивілізація, дотепність, ось уже справді розмовна мова, та що там, це мова, створена для бесіди… Все моє щасливе дитинство я балакав французькою з чарівною демуазель з Веве — з швейцарського Веве, — яка дбала про мої манери й належне виховання. Це вона навчила мене французького вірша, чудового вірша, який я так часто промовляю про себе, й він буквально сформував мою мову: Ластівки моєї батьківщини, ви про мою любов мені не говоріть! (фр.). — Зацитовані рядки, це дещо видозмінені заключні рядки з поезії Жана Беранже «Ластівки і в’язень», в оригіналі ці рядки звучать так: Hirondelles de ma patrie, De mes malheurs ne me parlez-vous pas? Тобто в оригіналі йдеться не про кохання, а про нещастя (прим. перекладача).

Перепрошую, пане генеральний директоре, я з усіх сил намагатимуся забути про поезію (фр.).

Ви розмовляєте англійською? (англ.).

Певна річ, сер. Звичайно ж, розмовляю. Чому б мені не розмовляти англійською? Я дуже люблю цю мову. Це дуже гарна й зручна мова, справді надзвичайна. На мою думку, англійська — це мова майбутнього. Готовий побитися об заклад, що через п'ятдесят років кожна людина, крім своєї рідної мови, буде говорити ще й англійською… (англ.).

Ви розмовляєте італійською? (італ.).

Ще б пак, синьйоре! Я просто закоханий у цю чудову, найкрасивішу в світі мову. Досить лише розтулити рота, й він мимоволі стає джерелом гармонії небесних звуків. Так, дорогий синьйоре, я не маю сумніву в тому, що ангели на небі розмовляють італійською. Не можна уявити собі, що ці божественні істоти послуговуються менш музичною мовою… (італ.).

Не поправляйте мене! (фр.).

Кналь від німецького Knall — тріск, грюк, звук пострілу.