Юлія Українець - За вітром

– Роберт, пропоную випити по коктейлю за наше знайомство та за конференцію, яка нас познайомила. Як вам заключний виступ пані професорки? Я знаю її особисто, ми з нею працювали над однією справою. Вона дуже розумна, я б сказала, навіть мудра і прониклива жінка. Ви знаєте, що Жозефіна Мегре за свою поліцейську кар'єру була двічі поранена: вогнепальне поранення в плече і в ліву руку. Вона дуже смілива жінка. В моїй роботі детектива дуже важлива співпраця з колегами з інших країн Євросоюзу для слідчих дій. Зараз злочинці стають більш хитрими та розумними. Ми повинні розвиватися, освоювати нові технології, методи досліджень, щоб попереджувати їх бодай на крок.

– Так, Герда, ви праві, з приводу розвитку та співпраці з іншими колегами. Навіть в моїй адвокатській кар'єрі керівника юридичної фірми це потрібно. Я беру участь, як адвокат, в деяких голосних справах, в основному, це шахрайські злочини, економічні махінації. Від вбивств, крові та маніяків я далекий звичайно, але, знаєте, у тих людей, також руки по лікоть у бруді.

Бар був переповнений відвідувачами, всі гомоніли, така невимушена атмосфера. Ближче до 9-тої вечора почався виступ місцевої німецької групи. Молоді хлопці співали про кохання і дружбу в досить саркастичній формі. Було весело за ними спостерігати. Сміх та гомін відвідувачів, запахи свічок, атмосфера приємна та дружня. Лунала і танцювальна, повільна музика. Роберт запросив Герду на танок. Він взяв її за талію, притиснув до себе так сильно, що у дівчини перехопило подих. Вона відчула аромат не лише дорогий парфум, але і звабливий запах його тіла. Мурахи побігли по її шкірі. Це був такий сексуальний потяг, сильний, інтригуючий.

Вони ще проговорили біля години, повторили свої коктейлі. Музиканти закінчили виступ. В барі почали звільнятися столики. Біля дванадцятої ночі Роберт, взявши за руку Герду, вийшли з бару Madame Claude. Таксі вже чекало їх біля дороги.

– Grand hotel! – голосно крикнув Роберт. Він сів на задньому сидінні поряд з нею. Герда ще не встигла отямитися, як його руки вже нишпорили під її спідницею, губи пристрасно цілували шию і опускалися нижче..… Можливо все виходило швидко, і заходило занадто далеко, але такі прекрасні відчуття. Герда хотіла жити цим моментом зараз, цією солодкою миттю, без почуття сорому та жалю. Бути тут і зараз, ні про що не думати, кохатися, насолоджуватися.

Вони зайшли в шикарний хол готелю «Grand hotel», що розташувався в центрі самого Берліну. Мармурова підлога виблискувала своєю чистотою. Золоті канделябри на стінах, вишукана люстра, аромати дорогих парфумів. В центрі, на столику з коралового мармуру, стояла ваза з живими квітами- гарні, величезні білі та рожеві хризантеми, осінні квіти, додавали свого оригінального запаху в повітря. Підтримуючи її за талію, він підійшов на ресепшн за карткою- ключем від кімнати, потім вони піднялися по сходах. Дзеркальний ліфт зупинився на 5-му поверсі. Килим червоного кольору стелився змійкою під їх ногами, золотаві з чорним підсвічники на стінах мляво миготіли, світло відблискувалось на шпалерах із золотими вензелями на стінах. 527- номер його кімнати. Роберт підніс магнітну картку- двері відчинились, потім він вставив картку-ключ в слот – тихе комфортне світло залило кімнату.

Герда зайшла в номер ніби в солодкому сні, ноги здавалися важкими. Штори в номері 527 були вже закритими, хаускіпінг встиг зробити гостю «вечірній сервіс» – це така спеціальна послуга в 5* готелях, коли перед сном з 21-22-00 закривають тюлі, штори, на ліжку викладають подушки, та розстеляють покривало, такий елемент додаткового сервісу, підготовка кімнати на ніч. По дорозі до ліжка з неї впала юбка за допомогою Роберта звісно, з блузкою було складніше, в пориві пристрасті два ґудзика майже відірвалися і висіли на одній нитці. Туфлі розкидані в різні боки по килиму. Він швидко зняв з неї чорні капронові панчохи, трусики стягнув зубами. Все було ніжно і прекрасно. Герда насолоджувалась цією миттю пристрасті. Його солодкі поцілунки покривали все її тіло, відбитки рук вона відчувала на своїх стегнах, та на талії. Роберт щось шепотів їй на вухо на англійській мові, щось непристойне і пристрасне, а іноді навіть похітливе. Вона розуміла всі ці слова і ще більше розпалювалась. Він рухався ритмічно, всім тілом Герда відчувала його всередині себе, весь його рельеф, кожен м'яз чоловічого тіла.

Після піку насолоди, Герда відчула сильну спрагу, ніби вмить вся рідина з її тіла випарувалась. Зі щасливого обличчя скотилася сльоза. – Люба, щось не так? схопився Роберт. – Ні, все прекрасно, не зважай, коли мене переповнюють такі емоції, після піку насолоди, можу пустити сльозу, і це показник прекрасного і мить щастя. Ковток води повернув Герді баланс почуттів…