Юлія Українець - За вітром

– Дозвольте відрекомендуватися, мене звати Роберт Маккалаген, я власник юридичної компанії «Маккалаген та партнери», з трохи відчутним лондонським акцентом, промовив він.

– Приємно познайомитися, Герда Фішер- старший детектив Бюро розслідувань «Штайн».

– І що вас привело на цю невеселу конференцію зарозумілих юристів та криміналістів? Невже інтерес до юриспруденції? Гадаю, вечір п'ятниці можливо проводити і веселіше.

– Так, ви праві, з посмішкою відповіла Герда. – Але це моя робота бути в курсі всіх останніх новин в цій сфері, останніх змін. Як вам доповідь литовських криміналістів про технологію 3D сканування місця злочину? На мій погляд, цікаве поєднання науки і сучасних технологій.

– Так, Герда, для мене, трохи далекого від самого кримінального процесу, ця технологія здалася проривом в криміналістиці та новаторством. Маю надію, що подібні винаходи зменшать статистику нерозкритих справ. А ви, як розумію, безпосередньо проводите розслідування різних злочинів? Він підняв келих шампанського і подивився їй прямо в очі своїм звабливом поглядом. Не загорілий слід від обручки на лівій руці безіменного пальця вона помітила ще з перших секунд їх знайомства. Помічати деталі – це звичайно її робота, але більше, мабуть, сутність. Іноді навіть переходить в хворобу, вона не може розслабитися, бути звичайною дівчиною, треба завжди щось помічати…

– Так Роберт, наше бюро розслідує різні злочини, а я, насамперед, спеціалізуюся на вбивствах. Якщо вас це не відлякує- можемо продовжити нашу бесіду. Герда піднесла келих та залишила на ньому слід від своєї червоної помади. Ковток прохолодного брюту налаштував її на невумушену бесіду з приємним незнайомцем.

– Я не такий слабкодухий, як вам могло здатися. Мені навіть стало цікаво. Ви, така приваблива дівчина, і ведете справи з вбивств. Це незвично. Роберт посміхнувся, оголивши свої блискучі зуби.

Сонце вже поволі заходило за горизонт. Середина осені давалася взнаки. Блиски світла відбивалися на золотавому листі, залишаючи на ньому, немов поцілунки, дотики тепла. Ще не всі дерева вбралися гарно, деякі ще стояли зеленими, ніби не хотіли здаватися осені, трималися до останнього. Природа, в цей період перетворилася на невидимого художника, який своєю палітрою розмалював дерева, кущі, траву, небо і здається одяг самих людей. За вікном не всі сумували і були одягнені у сіре та чорне, як ніби на траур по пекельному літу. Діти гралися на майданчику: он та дівчинка в червоному пальто, така яскрава, сховалася за такого ж кольору кущик, скільки радості і життя в її очах. Он молоді хлопець та дівчина в зеленому та жовтому такі щасливі, мабуть перше побачення. Люди також підхопили цей настрій осені, вони, ніби торкаючись яскравих дерев, листя, проводили через себе ту сонячну енергію та тепло, яке природа в них акумулювала.

Величезні вікна від підлоги до стелі в лаунж зоні, в конференц-холі Messe Berlin виглядали немов портал в ту картинку осені, яка виблискувала, притягувала до себе, манила своїм оксамитовим теплом. Проміння сонця спускалися по вікну, ніби «вимикали» дерева, відштовхуючи їх в тінь. День швидко переходив у вечір. Наближався заключний етап конференції, а також виступ іменитого професора із Франції, а точніше, як виявилось, професорки – Жозефіни Мегре Учасники конференції поволі проходили в зал для завершального етапу, все навкруги гомоніло, гуділо, більше звичайно чоловічі голоси. На фуршетних столах залишилися келихи з недопитим шампанським, вином, тарілки з канапе, брудні серветки та відкриті пляшки води. Попільнички були переповнені від сигарет та сигар, дим стояв стовпом, хотілося свіжого повітря.

Герда в супроводженні Роберта також прослідувала в конференц- хол. Він пропускав її вперед, показує свою галантність, подумала вона. А коли цей вишуканий англієць знайшов місце біля неї, попросивши пересісти огрядного юриста з Мюнхену, Герду це трохи схвилювало. Невже осінній вечір п'ятниці буде не таким нудним, як здалося з початку.

Жозефіна Мегре- професор з криміналістики та начальник поліції провінції Бордо, перша жінка на такій високій посаді за останнє десятиліття у Франції. Герда часто відвідувала подібні форуми і конференції тут в Німеччині і взагалі в Європі. Вона була знайома зі своїми колегами з інших країн, обмінювалася досвідом та знаннями. З деякими навіть спілкувалася більш тісно по роботі, що стосувалося самої структури Євросоюзу. Єдина зона надавала переваги злочинцям переміщатися без кордонів та реєстрацій. Тому так важливо тримати зв'язок з іншими детективними агентствами, національною поліцією європейських країн та колегами криміналістами. Від такої співпраці вигравали усі. Поліція була в єдиному інформаційному колі, що сприяло більшому розкриттю справ, хоча «висяків» вистачало також.