Грегорі Робертс - Тінь гори

— Твоїм завданням? — хихикнула вона.

— Так, а твоє завдання — попереджати мене,— посміхнувсь я.— Тож Діва поїхала з дівчатами?

— Охорона провела їх додому. Їм ще пояснювати свою відсутність цілу ніч.

— І я все це проспав?

— Так і було. Ми допомогли Джасванту поставити барикаду назад, я прийняла душ, повернулась у ліжко, і ти дуже зрадів мене побачити. До речі, дівчата переказували вітання.

Я почувався якось дивно. Я завжди прокидався перший, незалежно від того, який був зморений, і якщо в когось у сусідній кімнаті впала ручка на підлогу, то мій глибокий сон відразу переривався. Але якимось чином я проспав цілу розмову на власному ліжку.

Це було незвичне почуття, воно збивало з пантелику, доповнювалося повільним пульсом і розмитою свідомістю, а змагатися з ним було неначе ходити по палубі корабля, що розхитувався на хвилях. Мені знадобився час, щоб збагнути: я почувався спокійно.

«Спокій,— сказав мені колись Ідрис,— це ідеальне прощення і є протилежністю страху».

— Ти слухаєш, Шантараме? — посміхнулася Карла, трусячи мене за підборіддя.

— Я уважно слухаю, Карло.

— Добре,— розсміялася вона.— То на чому ми зупинилися?

— Ти розповідала мені, як ви з Кавітою все це організували,— нагадав я, тримаючи її близько.

— Кавіта, Діва і я. Зараз, Діва — найзаможніша дівчина Бомбея, тож коли вона влаштувала вечірку для фетишистів, багатії вишикувались у лімузинах.

— Але ж Діви там не було.

— Ми підлаштували, щоб її завернули на блокпосту і відіслали в місто: це пристойна відмовка за будь-яких непередбачених подій під час вечірки.

— Щоб захистити її активи.

— Щоб захистити її активи,— підтвердила Карла, ляскаючи мене по грудях на знак згоди.

Це вперше вона таке зробила: цей легенький жест цілком розслабленої у коханні жінки прошив мені шкіру.

— Тож ви влаштували ігри для фетишистів і камери?

— У нас було сім цілей, разом з редактором, але з’явилися лише п’ятеро.

— Цілі?

— Перешкоди на шляху прогресу, які ми хотіли перетворити на посудини змін.

— І тепер ці п’ятеро стали...

— Посудинами змін, і ми доможемося розселення нетрищ і ще більше уваги до прав жінок. Безпрограшний варіант у жіночому стилі.

Я сів на ліжку. Карла запропонувала мені рушника, просякнутого імбиром, і ми витерли обличчя й руки.

— Якщо ці хлопці справді великі цабе, Карло, то вони автоматично небезпечні. Це відео — бомба, і воно продовжуватиме цокати, доки існує.

— У нас є посередники,— зізналася вона, знову обіпершись на мою руку.

— Вони мають бути куленепробивними.

— Так і є,— сказала вона.— Ми попросили велосипедних убивць бути нашими представниками.

— Оце додає ситуації здорового глузду. Велосипедні вбивці?

— Я не маю жодних безпосередніх контактів. Вони самі ведуть переговори з тою стороною.

— Як це відбулося?

— Ти справді хочеш знати?

— Звісно ж, я хочу знати.

— Ну,— здалася вона, сідаючи обличчям до мене в позу лотоса.— Ми з Рендаллом помітили, як велосипедні вбивці двічі слідкували за тобою, тож я послала Рендалла з’ясувати, чого їм треба.

— Він сам пішов на зустріч з велосипедними вбивцями?

— Без вагань.

— А він справжній охоронець,— посміхнувсь я.— Добре, що він з тобою.

— З нами ,— виправила вона.

— Що ти про це думаєш, про Рендалла й Діву? Я знаю, що Навін божеволіє через неї і гадав, що вона теж добре до нього ставиться.

— Ми ж у ізоляції, Шантараме. Те, що відбувається в ізоляції, зостається в ізоляції. Краще не втручайся в це.

— Ти маєш рацію, мабуть. Повертаємось до велосипедних убивць.

— Тож Рендалл дізнався, що Абдулла найняв їх наглядати за тобою, а ще знайшов там кількох друзів.

— А коли ти дізналася, що їх можливо найняти, то так і вчинила.

— Так, і вони радо погодилися.

— Ага.

— Так, вони працюють над своїм іміджем. Вони б хотіли працювати в більш порядних галузях, ніж убивство людей за гроші.

— Щось на зразок погроз людям за гроші.

— Щось на зразок цього,— погодилася вона.— Це буде покращенням іміджу, але гадаю, що вони серйозно. Думаю, вони хочуть знайти власну нішу.

— Ага.

— Коли велосипедні вбивці погодилися проводити за нас переговори, я склала план. Я б не могла виконати його без них, бо важко було повірити, що хтось інший не прогнеться під тиском і не здасть нас. Коли Доля поставила їх у тебе за спиною, я поставила їх у себе за спиною.

— Узагалі-то, перед собою.

— Отож бо. Ішміт — бос, який веде переговори з посудинами змін.