Грегорі Робертс - Тінь гори

— Я маю на увазі, що ти маєш охороняти її пильніше, ніж будь-кого і будь-що. Ти ж розумієш, правда?

— Я розумію,— вишкірився він.— Стає дедалі краще.

Я підійшов до комода й одягнувся для битви. Дідьє грав у «камінь-ножиці-папір» з Дівою. Чару й Парі намагалися пояснити правила Вінсону, який дивився на забагато рук, щоб їх розібрати. Рендалл стежив за рахунком з увічливим махлярством. Усі реготалися. Я вийшов до вестибюля.

— Невже знову треба відсунути цю бісову барикаду? — пожалівся Джасвант.

— Відчиняй, Джасванте.

— Там же бандобаст, ідіоте! За кілька годин прийде світанок, і тоді ти перетворишся на сидячу гуску.

— Качку. На сидячу качку. Відчиняй.

— Хіба не доходить,— терпляче провадив він,— що кожне відкриття барикади її ослаблює.

— Прошу, Джасванте.

— Якби мій друг-парс був тут, він би порадив рухому барикаду за таких непередбачених обставин, але...

— Джасванте, відсовуй барикаду, і якщо після мого повернення ти запитаєш у мене пароль, я найму ювеліра, щоб той написав його на твоєму кара [145] Kara — сталевий браслет, який традиційно носять сикхи. Нині вокзал «Чатрапаті Шиваджі». .

— Через мій товстий пенджабський зад,— обурився він, підтягуючи своє видатне черево до своїх видатних грудей.— І вибачення приймаються.

Він відволік барикаду від дверей, та коли я вже просовувався за неї, він мене зупинив.

— Якщо повернеться міс Карла,— сказав він,— зі мною вона буде в безпеці.

— Ти щойно став мені другом, Джасванте.

— Але за безпеку буде плата,— повідомив він, поки я протискався крізь дірку в дверях.— За мої послуги охоронця. Я включу це в твій рахунок.

Я пострибав по сходах, ковзнув уздовж стіни, шукаючи Домініка, який нетерпляче чекав на мене в провулку під аркою готелю.

— А ти не поспішав,— дорікнув він, коли ми від’їхали.— Твою присутність і так важко пояснити, Шантараме, а тут ще доведеться пояснювати моє запізнення на зміну.

— Ти хоч трохи поспав? — гукнув я йому.

— Годинку. А ти?

— У мене були гості. Які останні новини? Наскільки все погано?

— Дуже погано,— розповів він, а у вікнах будівель пролітало зображення мотоцикла.— Спалахнули пожежі в Донгрі, Маладі й Андгері. Сотні людей втратили будинки та крамниці. Вокзал «Вікторія-Термінус» [146] Нині вокзал «Чатрапаті Шиваджі». переповнений утікачами, які шукають прихистку чи залишають місто.

— А бійки були?

— Молодіжні лідери індуїстської та мусульманської громад згуртували своїх людей. Коли пожежа спалахує в індійському районі, то приїжджають на вантажівках індійські студенти. Вони ставлять кордон зі свідків, щоб не почалася бійня. Те саме на мусульманському боці. Вони не хочуть повторення останніх заворушень у Бомбеї.

— І як це працює?

— Поки що студенти досить непогано зберігають мир. Нам би не завадило провести роботу з їхнього вербування. Такі молодики будуть чудовим доповненням для поліції.

— Хто займається підпалами?

— Коли вогонь охоплює вулицю в Бомбеї,— мовив Домінік, спльовуючи на дорогу,— то роль підпалювача виконує торгівельний центр або житловий комплекс.

Спекулянти інколи використовували напругу в суспільстві як можливість знищити вогнем вулиці з маленькими крамничками, які стояли на заваді їхнім прибутковим схемам. Вони наймали горлорізів, в’язали на їхні голови помаранчеві бандани, коли ті палили мусульманські крамниці, й зелені бандани, коли ті палили індуїстські вулиці.

Домінік не сприймав правду з цинізмом: вона його просто причавила. Йому було тридцять років, він мав трьох дітей — двох дівчаток десятьох і вісьмох років і чотирирічного хлопчика. Він був чесним роботягою, який цілодобово ризикував своїм життям, одягаючи уніформу, але перестав вірити в систему, яка одягла його і дала зброю для її захисту.

Під час тієї поїздки він говорив з гіркотою, і я вже багато разів чув таке у нетрищах, на вулицях і в крамничках. Це був голос обурення через подвійну нечесність соціальної нерівності, яка збиткується з бідняків, переконуючи, що їхня карма — жити у злиднях.

Дідусь Домініка ще сповідував індуїзм. Родина перехрестилася під час хвилі навернення, викликаної елегантними й незабутніми промовами доктора Амбедкара, першого міністра юстиції Індії і поборника касти недоторканних [147] Даліти, або недоторканні — парії, найнижча верства населення в Індії. Це люди, які не належать до жодної з чотирьох каст, або, як іноді кажуть, належать до так званої п’ятої касти. .