Грегорі Робертс - Тінь гори

— Можливо, так воно і є, Халеде. А можливо, я люблю чути правду.

— Правду,— роздумував він.

Він поглянув на Таруна, який і досі робив нотатки. Асистент зупинився, зустрівся поглядом з Халедом, зітхнув і заховав записника.

— Ну,— провадив Халед,— я вийшов з Афганістану. І йшов. І йшов. Неймовірно, як, виявляється, багато можна пройти, коли байдуже, житимеш ти чи помреш. А точніше, коли ти себе не любиш.

— І куди конкретно ти дійшов?

— Я дійшов до Пакистану.

«Розкажи мені про Пакистан»,— промовив мій внутрішній голос.

— А після Пакистану?

— А після Пакистану я пішов до Індії. Потім, пройшовши Індію, дістався Варанасі [89] Варанасі (раніше Бенарес або Банарас) — місто в північно-східній частині Індії. Це місто вважається священним для індусів, буддистів і джайнів. Одне з найдревніших міст на світі. . Поки я потрапив туди, уже пішов поголос. Багато людей чули про Мовчазного Подорожнього Бабу , який не проронив ні слова. Мені довго доходило, що то вони про мене. Я не говорив, бо на той час просто не міг. У плані, фізично не міг. Я дуже охляв від недоїдання. Мало не помер від нього. Багатомісячний голод призвів до того, що в мене випало волосся і більшість зубів. Рот розпухнув від виразок. Я не міг промовити ні слова, навіть щоб попросити допомоги.

Він лагідно розсміявся, розсіюючи веселі порошинки в сонячному промінні спогадів.

— Але люди сприймали моє мовчання як мудрість, уявляєш? Менше інколи може стати більшим. А у Варанасі був англієць — лорд Боб, який визнав мене своїм гуру. І так сталося, що він був надзвичайно заможний. Чимало моїх учнів виявилися багатіями, і якщо подумати, то це досить кумедно.

Халед замовк, роздивляючись англійський садок, і посмішка подиву заграла в куточках його рота.

— Лорд Боб...— зацікавився я.

— О так. Лорд Боб. Він був такою доброю і турботливою людиною, але й сам чогось потребував. Відчайдушно потребував. Він усе життя присвятив пошукам того, що могло б надати значення існуванню, а потім нарешті прийшов до мене по відповідь.

— І якою вона була? — запитав я.

— Не уявляю,— відповів Халед.— Чесно кажучи, я гадки не мав, чого конкретно він шукав. Гадки не мав. Урешті-решт, він був безбожно багатий. Чого ще йому могло хотітися? Але не думаю, що нездатність допомогти хвилювала лорда Боба, бо по смерті він залишив свій статок мені.

Дівчата повернулися з двома тацями й поставили їх на столах біля нас. Там були напої у високих склянках, а ще кілька тарілок із сушеними папаєю, ананасом і манго та три різновиди очищених горішків.

Низько вклонившись Халеду з благоговійно складеними докупи руками, дівчата почали задкувати, а потім повернулись і залопотіли босими ногами по викладеній кахлями підлозі веранди.

Я споглядав, як дівчата зникали за рогом, а потім обернувся й поглянув на Халеда, який мрійливо задивися на сад, і Абдуллу, який втупився в Халеда.

— Я прожив у Варанасі майже два роки,— згадав Халед.— Й інколи за ним сумую.

Тоді він озирнувся і взяв одну зі склянок. Віддав її мені, а ще одну передав Абдуллі, й себе теж не обділив.

— То були хороші роки,— сказав Халед.— Я багато навчився, дивлячись на готовність лорда Боба підпорядковуватись і підкорятися мені.

Він усміхнувся. Я глянув на Абдуллу. Він сказав — підпорядковуватися? Він сказав — підкорятися? Це буда дивна мить, і ще дивніша година. Ми потихеньку пили свої напої.

— І, звісно ж, він був не єдиний,— провадив Халед.— Було багато інших, навіть літні садгу [90] Садгу — аскет або йог в індуїзмі (та в джайнізмі), який більш не прагне здійснення трьох цілей життя індуїзму: ками (плотської насолоди), артги (матеріального розвитку) і навіть дгарми (закону). , і всі вони чекали можливості впасти навколішки і торкнутися моїх ніг, навіть при тому, що я мовчав. І саме тоді я усвідомив, яка влада наповнює нас, коли бодай одна людина прихилиться у відданості. Я зрозумів, що чоловіки продають силу тієї мрії жінкам під час кожного освідчення в коханні.

Він розреготався. А я дивився на лінії вологи, що зиґзаґами перетинали срібний філігранний візерунок на яскраво-червоній склянці. Я дедалі більше ніяковів. Халед, який так самовдоволено розповідав про людей, що падали перед ним навколішки, був зовсім не тим другом, якого я любив.

Халед обернувся до Абдулли.

— Думаю, наш брат Лін дивується, що хоча моя англійська значно покращилась після років спілкування з лордом Бобом, то чуйність однозначно погіршилася, ти згоден?