Леонид Платов - Секретний фарватер

Ось як воно обернулося для Шубіна! Ти — про війну, про десанти, а тобі: “Не відвикли ходити?”

Тільки тепер, ведучи Вікторію під руку, він побачив, що вона трошки вища за нього на зріст. Звичайно Шубін уникав залицятися до дівчат, які на зріст були вищі за нього. Це якось принижувало його чоловічу гідність. Та зараз йому було все одно.

А втім, у присутності Вікторії безумовно виключалася можливість будь-якої незручності, безглуздого жарту, безтактності. У неї була обеззброююча спокійна, упевнена манера триматися. Мужчина з особливою гордістю пропускає поперед себе таку жінку до зали театру, помічаючи поштиві, захоплені, заздрісні погляди.

Проте Вікторія — Шубін знав це — може з почуттям власної гідності пройти попереду мужчини не тільки в театр, але й у ворожі, непривітні шхери. А крім того, уміє терпляче, годинами, сидіти біля ліжка хворого, не спускаючи з нього співчутливих, тривожних очей.

— Не стомилися? — турботливо спитала Вікторія. — Ви уперше вийшли. Головлікар каже…

— Стомився? З вами? Та що ви! Я відчуваю при вас такий приплив сил! — І, усміхнувшись, додав: — Грудна клітка вдвоє більше забирає кисню.

Шарудячи листям, вони неквапливо пройшли мимо зенітної батареї, встановленої між деревами парку. Там товпилися молоденькі зенітниці у коротеньких спідницях, з-під яких видно було стрункі ноги в чобітках і туго натягнутих панчохах. Дівчата з явним співчуттям дивилися на романтичну пару. Безсумнівно, пара була романтична.

Та Шубін не відчував у відповідь симпатії до зенітниць. Драїли б краще свої гармати, ніж стовбичити тут і витріщати дурні баньки!

У той тихий сонячний день Кіровські острови мали ще барвистіший вигляд, ніж звичайно. Особливо яскраве було листя горобини — червоне, пурпурове, червінькове, воно чітко різьбилося на жовтому тлі.

— Гляньте, — шепнула Вікторія, — навіть павутинка золота…

Вона була зовсім не схожа на ту зухвалу недоторку, яку бачив колись Шубін. Говорила якісь милі жіночі дурниці, іноді перепитувала чи несподівано затиналася посеред фрази.

— Кіровські острови, — стиха мовив Шубін. — А вам не здається, що це безлюдні острови? І ми тільки удвох тут…

— Не рахуючи майже всієї зенітної артилерії Ленінграда. — Вона усміхнулася — цього разу не куточком рота.

Та потім вони забрели в таку глухомань, де не було ні зенітниць, ні перехожих. Дерева і кущі підступили до самої доріжки — нерухома громада багряно-жовтого листя, тиха пожежа осені.

Вікторія і Шубін стояли на горбатому містку, спершись на перила і слідкуючи за різноколірним листям, що неквапливо пропливало внизу. І раптом одночасно підвели очі і подивилися одне на одного.

— Головлікар… — почала була вона.

Та поза госпіталем, на вільному повітрі, Шубін не боявся лікарів.

Довга мовчанка.

— …не дозволив вам цілуватися, — машинально закінчила вона. Насилу перевела подих, не підіймаючи обважнілих повік. їй довелося вхопитися за вилоги тужурки, щоб не впасти. Шубін устояв.

— Додому час. Сиро, — невиразно пробурмотіла вона.

— Ні, ще трохи! Будь ласка. Ну, хвилинку! — упрошував, наче хлопчик, якого посилають спати.

— Гаразд. Хвилиночку.

І знову вони кружляють по своїх “безлюдних” Кіровських островах, шарудять листям, ненадовго сідають на лавці, встають, ідуть, неначе щось підганяє їх…

Під кінець Шубін і Вікторія мало не заблудилися в парку. Шубін не міг пригадати, на якому повороті вони звернули з центральної алеї.

— Збився з дороги, — пошепки сказала Вікторія. — Гай-гай! Уславлений мореходець! — І, беручи під руку, ніжно-ніжно: — Це золотий вихор закрутив нас. Так би й ніс, ніс… Ціле життя…

У госпіталь Шубін повернувся, коли його сусіди вже спали. Тільки артилерист, який лежав поруч, не спав, але удавав, що спить. Краєм ока стежачи за Шубіним, що роздягався, він причепливо відзначав його незграбні, невпевнені рухи. Шубін наткнувся на тумбочку, перекинув стілець, сказав сам до себе: “Тс-с!”, та, сівши на ліжко, одразу ж упустив черевик і тихо засміявся. Усі симптоми були в наявності.

Сусіда не витримав і висунув голову з-під ковдри.

— Ану, дихни! — зажадав він. — Ех, ти! Адже генерал медицинської служби не дозволив тобі пити.