Гоноровитий і наполегливий, він, як завжди, вимагав до себе виняткової уваги!..
І дві мовчазні скорбні тіні тихо ступили назад, за спинку крісла. Вони не зникли зовсім, ні,— тільки відійшли назад. Але й це був відпочинок для змучених нервів.
Миля за милею відводив Шубін свого професора від болючих спогадів: спочатку в шхери, потім усередину німецького підводного човна, а вирвавшись із нього, швидко повів слідом за собою до мису Рістна і коси Фріш-Неррунг.
На цьому вузькому шляху — дуже вузькому, особливо в шхерах, — Шубін зустрівся з підступною бестією Цвішеном і, звичайно, одразу ж кинувся в бій. Він ніколи не барився на війні, цілком і повністю “керував щастям”, що, за Суворовим, незмінно приносить перемогу.
Недарма ж військова удача Шубіна стала майже притчею. На флоті так і казали: “Щастить, як Шубіну”, “Щасливий, як Шубін…”
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
СУПЕРЕЧКА ПРО ЩАСТЯ
1
Замолоду Шубін прагнув потрапити у винищувальну авіацію, але комсомол послав його на флот. Тут він вибрав торпедні катери, найшвидкохідніші із того, що є на флоті, — молодецьку кінноту моря.
— Люблю, коли швидко! — признавався він, показуючи в усмішці великі, дуже білі зуби. — Пустиш навзаводи своїх коней, а їх у мене три тисячі, [4] Потужність мотора виміряється в кінських силах. У кожному моторі 1500 кс.
цілий табун з білими гривами, що розвіваються на вітрі, — любота! Життя відчуваєш!
Він навіть мружився від задоволення. Та одразу ж його рухливе обличчя міняло вираз:
— Звичайно, це не прогулянка з дівчатами в Петергоф! Коли три бали, то поливає тебе, наче в шторм. Стоїш у комбінезоні, весь мокрий, від голови до п’ят, одне око прищулиш, долонею затулишся, так і командуєш. Бо моя сила в чому? У чіткому маневрі, у шаленій швидкості!.. Броня?.. А в мене немає броні. Мій катер куля пробиває наскрізь!
Помовчавши, він пустотливо підморгував:
— Але попробуй влучи в мене!..
Як усі моряки, Шубін за звичкою ототожнював себе із своїм кораблем: “Моя броня”, “Я заніс корму”, “Я вийшов на редан”.
Він навіть зовні чимось скидався на торпедний катер — невеликий, верткий, стрімкий.
А втім, уподобання його, можливо, пояснювалися ще й тим, що командир торпедного катера сам стоїть біля стерна.
Молодецькі морські коники з білими, розпущеними по вітру гривами, і водночас щось середнє між кораблем і літаком! Недарма і швидкість у “Г-5”, [5] “Г-5” — тип радянських торпедних катерів, які діяли на Балтиці під час Великої Вітчизняної війни. Швидкість кораблів виміряється у вузлах. Вузол — одна миля на годину.
дай боже, понад п’ятдесят вузлів! Хоч би й для справжнього літака!
Коли такий забіяка на повному ходу ріже зустрічну хвилю, обабіч його бортів здиблюються дві грізні білі стіни — клекотлива піна і бризки!
Рухається катер ніби гігантськими стрибками. Тому мотористи працюють у шоломах з амортизаторами, як і танкісти. А радист сидить у своєму закапелку, трохи нижче бойової рубки, скоцюрбившись, весь обкладений надутими повітрям лантухами, що пом’якшують поштовхи. Ого! Ще як кидає, підкидає, гуцикає на водяних вибоїнах!
І вже напевне справжній табун з трьох тисяч голів, проносячись степом, не оглушає так, як два мотори “Г-5”. У моторному відсіку доводиться розмовляти більше мімікою і жестами. Потрібна викрутка — показують пальцями, треба “горлохват” — гайковий ключ — показують собі на горло. А нагорі не розмовляють, а кричать, хоча командир, механік і боцман стоять поруч.
У катерників і слава гучна. Найвідоміший серед них Шубін.
Уперше заговорили про нього в 1941 році, коли він узяв на абордаж невеликий німецький танкер.
Шубін наздогнав його і став борт до борту. Нехтуючи ворожим вогнем, на палубу танкера скочили матроси і закидали її підривними патронами. Зробивши це, стрибнули назад у катер. Той швидко відійшов — і вчасно: за кормою загриміли вибухи, танкер умить спалахнув і перетворився на вогнище, що палало посеред моря.
Шубіна питали:
— Чого ж на абордаж? Ти б його торпедою!
— Ще б чого! Тоннажність усього двісті п’ятдесят—триста тонн.
— Виходить, торпеди пошкодував?
Читать дальше