Александр Насибов - Безумці

Наставник лягає на скелю й показує, як треба рухати ногами, плаваючи кролем.

— Зрозуміли?

— Ясно. Можна у воду?

— Давайте. І не баріться, сьогодні ви повинні узнати ще багато чого.

Карцов стягує светр.

— Ого, — вигукує Глюк, розглядаючи його міцне, мускулясте тіло, — та ви, лікарю, стали красенем! До будь-якої дівчини поткнетесь — помре від щастя.

Замість відповіді Карцов незграбно стрибає у воду.

Тепла, лагідна вода! От якби на повній швидкості перетнути лагуну з краю в край! Але Кравцов безпорадно кружляє навколо трапа, старанно імітуючи побоювання, страх глибини.

— Не так! — гукає Глюк, перехилившись через поруччя трапа. — Не розмахуйте руками, ноги розслабте, дійте ними м'якше, наче лінуєтесь або дуже втомилися.

Карцов і далі бовтається, здіймаючи піну та бризки. Сильний сплеск.

Плигнувши у воду, Глюк безцеремонно відтягує Карцова од скелі.

— Морока з вами! — кричить він. — Ану лежіть спокійно. Тепер повільно рухайте ногами. Запам'ятайте: нога працює вся, до кінчиків пальців. І не бійтеся зігнути коліна. Працюйте ногами вільніше, м'якше.

Хвилин через десять Карцов дозволяє собі трохи «освоїти» кроль. І ось уже, рухаючи ластами, він пливе геть від трапа. Ласти — дивна штука. Вони вдвічі збільшують швидкість плавця, заощаджують багато сил.

— Так, так, — задоволено мурмотить Глюк, — нічого, лікарю! О, що це ви? — стурбовано гукає він, бачачи, що Карцов раптом зачастив руками, закашлявся, повернув і поспішає назад.

— Втомився, — тяжко дихає Карцов, — втомився і… серце.

— Що ви відчули? — допитується наставник. — Задихнулися, ковтнули води?

— Не знаю. — Карцов бере його за руку. — Несподівано потьмарилося в очах. Тільки жодного слова шефові. А то злякається, заборонить. У мене це змалку — раптом непритомнію. Та нічого, я неодмінно навчусь. Жодного слова шефові, Глюк. Обіцяєте?

Карцов старанно розігрує роль новачка. Німців варто переконати, що учень виявляє запал, у нього багато апломбу, та нема здібностей, і мине чимало днів, доки він буде готовий до самостійних спусків під воду.

Треба виграти час, треба, щоб Марта видужала, почала ходити.

Тим часом Глюк, підтримуючи учня, допомагає йому підпливти до трапа, вхопитися за поруччя.

— Піднятися зможете? — питає він.

Карцов повільно підіймається по трапу, часом усім тілом повисаючи на супутникові.

— Легше, — застерігає рудобородий, — легше, а то шубовснемо разом. Міцніше тримайтесь, упевненіше ступайте.

Нарешті вони на майданчику. Глюк рушником насухо витирає учня.

— Мені сподобалися ласти! — заявляє Карцов.

— «Сподобалися»! Злякались!

— Дурниця! — Карцов усміхається. — Гадаєте, скис? Ось відпочину, й знов у воду. Це здорово, що придумали ласти, хай їм біс! Цікава штука.

— У воду я вас сьогодні не пущу, — зауважує німець. — Досить, наплавались. Вчитиметеся на березі. Візьмете респіратор, звикнете до шолому й балонів, а там побачимо.

Він бере прогумовану брезентову сумку, виймає дихальний апарат.

— Бачили такі?

— Не доводилося…

— Це респіратор системи Дрегера.

Глюк докладно пояснює будову приладу, призначення окремих частин.

Карцов слухає неуважно. Всі кисневі дихальні апарати діють за єдиним принципом. Респіратор, яким він користувався під час навчальних спусків під воду, також мав сталевий балон із стисненим киснем, редуктор, гумовий дихальний мішок, систему клапанів, шолом і, нарешті, пристрій для поглинання вуглекислоти. Коротше, він у всьому вже розібрався і з Глюковим респіратором може пірнути хоч зараз.

— Ну, — повторює наставник, — ознайомилися, зрозуміли, в чому сенс? Дивіться!

Коротким точним рухом він натягує шолом на голову, кладе палець на кнопку клапана. Гумовий мішок спухає — туди з балона вривається кисень.

— Увага! — глухо долітає до Карцова.

Глюк робить кілька глибоких вдихів, висмоктуючи кисень з мішка, знову наповнює його, показує, як перекрити вентиль балона.

Потім знімає шолом.

— От і все.

— Можна спробувати?

— Катайте.

Карцов хапає апарат, силкується натягнути шолом.

— Та не так квапливо, лікарю! Далебі, ви як дитина. Встигнете й поплавати, і надихатися. Спочатку розберіться що й до чого… Ну, давайте!

Апарат пристебнуто на грудях, Карцов надів шолом. Німець зацікавлено спостерігає, як учень дихає. Дивак, він частить, поспішає, витрачаючи втричі більше кисню, ніж потрібно. А втім, це неминуче. Згодом прийде досвід, і все буде гаразд.