Василь Ардаматський - Операція-відповідь

Після репетиції Хауссон влаштував вечерю для Кованькова та Суботіна і проголосив такий тост:

— Всупереч деяким колегам, я дотримуюсь думки, що росіяни — ділові і розумні люди. За них! — і він вказав бокалом на Кованькова та Суботіна.

Для прес-конференції було знято великий зал Ділового клубу. Його заповнили близько двохсот кореспондентів преси і радіо всього світу. Добрий десяток кінооператорів, націливши камери, чекали появи героя прес-конференції. Радіооператори бубніли в свої мікрофони. Видно було, що Хауссон розпалив цікавість газетярів.

На сцену вийшли Кованьков і Суботін. У залі запала мертва тиша, тільки потріскували кінокамери та клацали затвори фотоапаратів. Головний режисер прес-конференції майор Хауссон, як завжди, усівся в останньому ряду, наче сьогодні не його свято.

Кореспонденти швидко записували в свої блокноти:

«Російський лейтенант схвильований…»

«Бліде симпатичне обличчя…»

«Його зовнішній вигляд, особливо широко відкриті, сірі очі, викликають довір’я…»

«В руках у лейтенанта нема ніякого тексту — це теж викликає довір’я…»

«Ми не знаємо, хто з ним за столом другий, але він теж викликає довір’я…»

Серед тиші залунав чистий і рішучий голос Кованькова. Він говорив німецькою мовою:

— Панове, я звертаюсь до вашої совісті, до совісті громадської думки всього світу. Якщо є ще на світі справедливість і чесність, ви повинні повірити тому, що я зараз розповім, і стати на захист справедливості…

Між іншим, цей вступ до підготованої Хауссоном заяви теж було внесено на вимогу Кованькова. Суботін спочатку проти цього удавано заперечував, а потім погодився: мабуть, справді такий виступ посилить увагу в залі. Нарешті поступився і Хауссон. Ці фрази Кованьков виголошував і на репетиції. Але зараз початок промови лейтенанта чомусь стривожив Хауссона.

— Панове, — говорив далі Кованьков, — я мав тут переказати заяву, яку підготували для мене співробітники американської розвідки на чолі з майором Хауссоном і ще ось цим зрадником Радянської країни, якимось Скворцовим… — Кованьков показав на Суботіна.

На обличчі в того з’явився вираз переляку й розгубленості. Суботін ураз відсахнувся од лейтенанта і почав очима шукати когось у залі — Хауссона, звичайно.

А Кованьков тим часом вів далі:

— Мене було по-зрадницькому викрадено тією самою американською розвідкою з Східного Берліна. Під загрозою розправи аж до знищення вони хотіли примусити мене зробити тут заяву, сфабриковану ними. Але я цього не зроблю. Я взагалі про політику тут не говоритиму…

У залі зчинився галас. Кореспондентські ручки швидко забігали по паперу. Сенсація! Нарешті справжня сенсація!

Хауссон схопився з місця. Мало не втративши самовладання, він хотів гукнути: «Прес-конференцію закінчую», але своєчасно стримався. Все одно вже пізно, ніяка сила тепер не могла відвернути скандалу. Недаремно ж пресу звуть шостою державою. Держава є держава, тут жарти погані.

— Я не говоритиму про політику, — вів далі лейтенант Кованьков, — бо знаю, що мої переконання для вас чужі. І все-таки сподіваюсь вашої допомоги. Оце й усе, що я хотів сказати. А втім, ще кілька слів…

У цей час Суботін кинувся до Кованькова, відштовхнувши його од мікрофона, і вигукнув:

— Оголошується перерва!

Зал відповів реготом і свистом. Кованьков показав на Суботіна і, перекриваючи галас, крикнув:

— Мабуть, для цього мерзотника вже влаштовували чи ще влаштують прес-конференцію. Знайте: це професіональний карний злочинець, спекулянт і зрадник!..

Майор Хауссон, який бував у бувальцях і вмів спокійно поводитись у дуже небезпечних ситуаціях, цього разу розгубився, злякався. В нього було багато ворогів і заздрісників у відомстві, і він знав, що цей скандал йому так не подарують. Хауссон ішов коридором до генеральського кабінету і, сам того не помічаючи, уповільнював ходу. Перед дверима зупинився, повторив у думці своє заповітне: «Це ще не смерть», — і смикнув ручку дверей…

Генерал гидливо глянув на Хауссона, що зупинився перед його столом, і кинув олівець.

— Вітаю вас, майоре! Чудова робота! На місці росіян я б дав вам орден! А щодо Америки, то вона вам аплодує! Браво, майоре! На вас чудово зароблять газетні видавці. Можете пишатись: ваша популярність в Америці затьмарила зараз славу всіх кінозірок. Браво, майоре!

Хауссон нерухомо стояв перед генералом і дивився кудись мимо нього. Він розумів, що вся ця дошкульна тирада — тільки вступ, і чекав головного — того, що визначить його дальшу долю.