Ігор Недоля - Скарб Зеленого Байраку

Тірпіц успішно грабував скарбниці мистецтв у Австрії, Польщі та Чехословаччині, де відібрав для біснуватого фюрера чудові колекції монет і медалей.

Кожні відвідини будь-якого музею поповнювали і його особисті зібрання. А коли почалася війна проти Радянської країни, Гуго мріяв про всесвітньовідоме зібрання різьблених каменів Ермітажу, де зберігався чудовий твір — камея Гонзага.

Гуго знав і про інші колекції різьблених каменів у Росії і чекав того моменту, коли вони перейдуть у просторі кімнати його родового будинку в Кенігсбергу.

Коли фашисти окупували Керч, Гуго прилетів сюди — адже тут зберігалася камея, про яку стільки писали в журналах. Але в Керчі йому довелося розчаруватися: у спорожнілих залах музею не було нічого.

Невдовзі німцям стало відомо, що музейні цінності лежать біля причалу в напівзатонулій баржі. За наказом коменданта фашистські солдати підняли цінності на поверхню.

Як і кочовики, «культурні» грабіжники ховали до кишень витвори старовини. Багато древніх речей із глини та скла розбили й розтрощили важезні солдатські чоботи.

Літньому унтер-офіцерові поталанило. Він схопив камею Фемістокла, та цієї миті показався Тірпіц. Унтер-офіцер засунув камею в рот, мало не вдавився своєю здобиччю. І все-таки камею довелося віддати.

Радісно засвітилися холодні Тірпіцеві очі, коли він забачив твір Фемістокла.

За кілька місяців аматор камей поїхав до Кенігсберга. Свою здобич Тірпіц поклав на світлому оксамиті у дзеркальній шафі. А в папці з газетами й журналами, які містили повідомлення про камею, на одному аркуші він зробив гордовитий напис: «1942 рік. Камея Фемістокла у мене. Моє зібрання — найкраще сховище для такого твору мистецтва».

Щомісяця у шафах і на полицях грабіжника з’являлися нові твори мистецтва, привезені з Радянського Союзу. У нього були не тільки античні різьблені камені, але й твори Сходу та Китаю.

В 1945 році Кенігсберг оточили радянські війська. Тірпіц зібрався тікати. Найцінніші твори мистецтва поклав у валізи. Але тікати було нікуди. І грабіжник у мундирі надійно сховав награбоване, вирішивши, що коли-небудь Кенігсберг знову стане німецьким містом і колекції залишаться на своїх місцях.

У місті кипів останній бій, а в будинку Тірпіца квапилися: у підвалі кінчали криївку. Велику і містку. В неї ховали найцінніше. Лишалось обкласти її цеглою і оштукатурити стіну. Але в цей час важка бомба влучила у кут будинку. Під уламками загинув колекціонер, його жінка і помічники. Авіабомба зруйнувала і підвал. Упало свіже мурування криївки, дещо із схованого випало на землю.

Через добу радянські війська зайняли Кенігсберг. Фашисти здебільшого здалися, але де-не-де все ще чинили опір. Віктор повільно і обережно вів свою важку машину. На вулицях — ями, завали із зруйнованих будинків, міни.

Та ось танк зайшов у глухий кут. Праворуч купа цегли від зруйнованого багатоповерхового будинку, ліворуч — глибока яма від авіабомби.

Командир і Віктор вийшли з танка і, розминаючи ноги, підійшли до залишків особняка. Юнак глянув у яму. На дні лежала невелика шкатулка. Стрибнувши в яму, Віктор узяв її і відкрив.

— Камея Фемістокла! — прошепотів.

— Що таке? — запитав командир танка. — Яка камея?

Віктор коротко розповів, як він знайшов різьблений камінь у Криму. Тим часом сапери розчистили завал. Танки могли рушати далі. Танкісти обережно зібрали усі вкладені у сховок твори мистецтва. Потім пройшли до вцілілої частини особняка і там теж відшукали багато цінного.

Через три дні Віктор і ще один танкіст вилетіли до Москви. Вони везли в столицю п’ять ящиків з різноманітними творами мистецтва.

Правильно сказав колись Микола Львович, думав Віктор. Доля камеї справді дуже складна. Але камея збереглася і в огні битви за Кенігсберг.

Камінь вічності у вічного мистецтва не міг загинути навіть у таку страшну війну.

Скарб Зеленого Байраку

Камея Фемістокла