Володимир Обручов - В нетрях Центральної Азії

Отже, старе русло цієї ріки до певної міри компенсувало нашу невдачу на Нії. Хоч здобич була не така вже велика, але дуже цінна за віком, бо навряд чи можна було мати сумнів у тому, що рукописи і, в усякому разі, частина дрібних речей належать часові існування міста Шаньшань останнього століття до нашої ери.

Наявність води і підніжного корму дала нам можливість зробити дньовку, щоб підгодувати наших тварин, які поголодували біля місця розкопок, знищивши всі залишки заростей очерету навколо джерела до самого коріння. Ми використали час дньовки для того, щоб краще упакувати все добуте в руїнах Шаньшаня, яке довелося спішно укласти абияк через те, що вичерпався підніжний корм. Слід згадати, що серед дрібних речей виявилось досить багато дрібних фігур Будди з випаленої глини, а також буси із скла, нефриту, якогось чорного і червоного каменю, срібні браслети і різні монети з гарно просвердленими дірочками, які чанту, тобто тюрчанки цього краю, підв'язують до своїх кіс як прикраси.

Наступного дня ми виступили знайомим уже шляхом через Куруктаг і Чолтаг до Токсуна і через Урумчі й Шіхо протягом двадцяти днів до кінця листопада прибули в Чугучак; Лобсин ще з дороги через Джаїр звернув до свого улусу, щоб готуватися до подорожі у Лхасу.

Я відвідав консула і розповів йому про нашу подорож, велику невдачу, втрату всього каравану і Лобсинового сина на окраїні пустині в Нії та часткове відшкодування на зворотному шляху розкопками на старому руслі Кончедар'ї і відкриття місцеположення стародавнього міста Шаньшань.

Добуте в Лоу-Лані являло собою начиння і різні домашні речі.

— Ваша розповідь показала, — відповів консул, коли я закінчив розповідь, — що ви були надто довірливі в Нії.

А втім, обставини склалися також проти вас. Уявіть собі, що якби буря не знялася так невчасно, ви в руїнах на окраїні пустині Такла-Макан знайшли б багато інтересних речей, а Ібрагім не мав би нагоди спокусити вашого хлопця і втекти разом з ним. І ви повернулися б додому і з скарбами, і з хлопцем. У книзі, яку я недавно одержав, сказано, що по південній окраїні пустині Такла-Макан багато руїн, залишених людьми в зв'язку з наступом пісків і зменшенням кількості води. І це погіршення почалося не так давно, років п'ятсот тому, і разом з відкриттям морського шляху в Китай спричинилось до занепаду великого шовкового шляху з Європи і поступового завмирання цього краю. А якщо там залишилося багато руїн, то й багато може бути матеріалу для розкопок. Ваша невдача була випадкова, незалежна від історії цього краю. Інша справа, якби ви копали невдало в різних місцях і виявили, що нема інтересних речей! Тому ви не вдавайтеся в тугу, кошти і досвід у вас є, в майбутньому році надолужите, і ми ще обміркуємо, куди краще вирушити.

— Ні, Сергію Васильовичу! — відповів я з зітханням. — Я вже став старим, сили не ті, серце дається взнаки. А головне, мабуть, в тому, що я втратив свого компаньйона і помічника. Він молодший за мене на двадцять років і міг би ще не раз. вирушати за скарбами. Але втрата сина, який утік разом з злодієм, його прибила. Він мріє тепер іти прочанином у Лхасу й шукати там свого сина. Я, звичайно, туди з ним не піду, на це у мене вже сил немає. А він може застряти там надовго, шукаючи сина.

— Певно, що так, — сказав консул. — Ну, поживемо, побачимо. Зараз зима, час вашого відпочинку. Розберіть знахідки, пошлемо їх до Петербурга і дізнаємось про їх цінність. А крамниця і будинок у вас збереглися, як і засоби до життя.

Наші порівняно невеликі старожитності, викопані в поселеннях Лоу-Лань на березі залишеного русла Кончедар'ї, за висновком Ермітажу та Академії наук, виявились дуже інтересними. Добуте в Лоу-Лані являло собою начиння і різні домашні речі, знаряддя, зброю, картинки побутового вжитку третього і четвертого століть після нової ери. Всі ці речі дістали високу оцінку, а ми велику подяку за наші розкопки, які почасти справдили експедицію до басейну Таріму.

Незабаром після нашого повернення з невдалої експедиції за скарбами на південній окраїні пустині Такла-Макан Лобсин, який побував уже в своєму улусі в долині ріки Богути, прийшов до мене в крамницю. Я вже встиг, побувати в Семипалатинську і повернутися з новою партією мануфактури та інших товарів для своєї крамниці, бо решток від попередніх закупок було вже небагато, а сидіти в ній і розпродувати ці рештки випадковим покупцям було надто скучно. Я ще не збирався припинити свої поїздки по Монголії і Туркестану й спочити, так би мовити, на лаврах, проїдаючи на старості літ зароблені гроші. Закупивши новий товар на рештки золота, я думав ще раз вирушити по кочовищах, якщо дозволить здоров'я, стан якого вселяв уже в мене неспокій.