Дж. Мак-Келлей - Знак Зорро

— Я прибув від капітана Рамона, коменданта Реіна де Лос-Анджелес, із украй важливим листом до його превосходительства, — доповів він, стоячи струнко і віддаючи честь.

Губернатор прихильно взяв лист, а комендант махнув рукою кур’єрові, щоб той пішов геть. Його превосходительство швидко прочитав листа. Закінчивши читання, з лиховісним блиском в очах, він почав крутити вуса, за всіма ознаками явно вдоволений отриманими відомостями. Потім він знову прочитав листа і насупився. Йому було приємно довідатися, що можна ще більше розтрощити дона Карлоса Пулідо, але йому було неприємно думати, що сеньйор Зорро, людина, що образила його, все ще був на волі. Він підвівся і почав крокувати кімнатою, потім повернувся до коменданта.

— Я відправлюся на південь зі сходом сонця, — сказав він. — Моя присутність украй необхідна в Реіна де Лос-Анджелес. Ви повинні усім розпорядитися, а кур’єрові скажіть, щоб він їхав назад із моїм ескортом. А тепер я повернуся до будинку мого друга.

Отже, вранці губернатор відправився на південь, ескорт із двадцяти добірних кавалеристів оточив його, між ними був і кур’єр. Губернатор їхав швидко й одного чудового ранку прибув на площу в Реіна де Лос-Анджелес без попередження. Це було саме того ранку, коли дон Дієго виїжджав до гасієнди Пулідо у своїй кареті, взявши із собою гітару.

Кавалькада зупинилася перед таверною, із товстим хазяїном мало не стався апоплексичний удар [15] Апоплексичний удар — хворобливий стан, що настає внаслідок крововиливу в головний мозок. , бо він не був попереджений про прибуття губернатора і боявся, що той ввійде до таверни і знайде її брудною.

Але губернатор не квапився залишити свою карету і ввійти до таверни. Він оглядав площу, озираючись навколо. Губернатор ніколи не був особливо впевнений у знатних людях цього селища, почував, що вони не повністю під його владою.

Він старанно спостерігав, як поширювалася звістка про його прибуття, як деякі кабальєро поспішали на площу, щоб вітати його; при цьому він відзначав тих, хто, здавалося, був щирим, придивлявся до тих, хто не особливо поспішав зі своїм привітанням, і зауважив, що деякі навіть були відсутні.

Насамперед доведеться приділити увагу справам, сказав він їм, і слід поспішати до гарнізону. Після цього він охоче буде гостем у кожного з них. Було прийнято одне із запрошень і губернатор наказав кучерові їхати. Він згадав про лист капітана Рамона і про те, що не бачив на площі дона Дієго Вега.

Сержант Гонзалес і його солдати були відсутні, переслідуючи, звичайно, сеньйора Зорро, і капітан Рамон сам очікував на його превосходительство коло входу до приміщення гарнізону, салютував йому з урочистим виглядом, низько схилився перед ним і наказав начальникові ескорту охороняти площу і виставити вартових на честь губернатора.

Він провів його превосходительство до кабінету і губернатор сів.

— Які останні звістки? — запитав вій.

— Мої люди женуться його слідами, ваше превосходительство. Але, як я писав, ця чума, сеньйор Зорро, має друзів — цілий легіон друзів, я припускаю. Мій сержант доповідав, що двічі бачив загін його прихильників.

— Вони мають бути розбиті, винищені! — крикнув губернатор. — Подібна людина завжди знайде собі послідовників, і їх буде все більше і більше, поки він не стане настільки сильний, що зможе завдати нам серйозних неприємностей. Чи вчинив він ще які-небудь жорстокості?

— Так, ваше превосходительство. Вчора один чернець із Сан-Габріель був покараний батогом за шахрайство. Сеньйор Зорро захопив на великій дорозі його обвинувачів і відстьобав їх до півсмерті. Потім, як звечоріло, він прискакав до села і наказав побити батогом суддю. Мої солдати в цей час були відсутні, розшукуючи розбійника. Очевидно, сеньйор Зорро обізнаний про пересування моїх сил і нападає завжди, коли кавалеристи відсутні.

— Виходить, шпигуни попереджають його?

— Очевидно, так, ваше превосходительство. Минулої ночі тридцять кабальєро поскакали за ним, але не знайшли і сліду негідника. Вони повернулися сьогодні вранці.

— Дон Дієго Вега був з ними?

— Він не виїхав з ними, але повернувся з ними. Здається, вони підібрали його в гасієнді батька. Ви, напевно, вгадали, що я мав на увазі родину Вега у своєму листі. Я перекопаний тепер, ваше превосходительство, що моя підозра несправедлива. Цей сеньйор Зорро зробив навіть набіг одного разу віючі на будинок дона Дієго, коли той був у від’їзді.