. Чим я тільки не займався відтоді! Мені довелося і торгувати, і полювати, і працювати в штольнях, і навіть воювати. І тільки вісім місяців тому я став багатою людиною. Тепер я володію великим багатством — я ще сам не знаю, яке воно велике, — але не думаю, що заради цього я погодився б знову пережити останні п’ятнадцять чи шістнадцять місяців, навіть якби заздалегідь знав, що все закінчиться благополучно і я так розбагатію. Я скромна людина, не люблю крові й насильства, і, відверто кажучи, мені страшенно набридли пригоди. Не знаю, навіщо я збираюся писати цю книгу: адже це зовсім не моя справа. Та й освіченою людиною я себе не вважаю, хоч і дуже люблю читати Старий заповіт
5 5 Старий заповіт — більша частина Біблії, “священної книги” християн та іудеїв.
і легенди Інголдзбі
6 6 Легенди Інголдзбі — збірник балад, написаних англійським письменником Баргемом (1788–1845) під псевдонімом Томас Інголдзбі.
.
Усе ж спробую викласти причини, що спонукали мене написати цю книгу.
По-перше, мене просили про це сер Генрі Куртіс і капітан Гуд.
По-друге, я зараз перебуваю у себе в Дурбані, і робити мені все одно нічого, оскільки біль у лівій нозі знову прикував мене до ліжка. Я страждаю від цього болю відтоді, коли у мене вчепився цей клятий лев; зараз біль посилився, і я кульгаю більше, ніж завжди. Певно, у левових зубах є якась отрута, інакше чому ж зовсім загоєні рани знову відкриваються, причому — зауважте! — щорічно і в той же самий час.
На своєму віці я застрелив шістдесят п’ять левів, лишившись живим і неушкодженим, і чи не прикро, що якийсь шістдесят шостий зжував мою ногу, як шматок табаки! Це порушує природний перебіг речей, а я, окрім усіх інших міркувань, люблю порядок, і мені це дуже не подобається.
Окрім того, я хочу, щоб мій син Гаррі. котрий зараз працює в лондонській лікарні і готується стати лікарем, читаючи цю розповідь, відволікся хоча б на деякий час од своїх навіженств. Робота в лікарні, певно, іноді набридає і починає здаватися досить нудною — адже можна пересититися навіть розтином трупів. У всякому разі, розповідь моя для Гаррі нудною не буде і хоч на день-два внесе трохи різноманітності в його життя, тим більше, що я збираюся розказати найдивовижнішу історію, яка будь-коли траплялася з людиною. Це може здатися дивним, оскільки в ній нема жодної жінки, за винятком Фулати. А втім, ні! Є ще Гагула, хоча я не знаю, була вона жінкою чи дияволом. Але треба сказати, що їй було в крайньому разі сто років, і тому як жінка особливої цікавості вона не викликала, так що до уваги братися не може. В усякому разі, можу з певністю сказати, що в усій цій історії нема жодної спідниці.
Але чи не час запрягатися в ярмо? Ґрунт тут важкий, і мені здається, ніби я зав’яз у багні по саму вісь. Однак воли впораються з цим без особливих труднощів. Сильна запряжка завжди врешті-решт витягне, зі слабкими ж волами, звичайно, нічого не вдієш. Отож починаю!
“Я, Аллан Квотермейн із Дурбана, в Наталі 7 7 Наталь — провінція в Південно-Африканському Союзі.
джентльмен, приношу присягу й заявляю…” — так почав я свої показання на суді щодо печальної кончини Хіви і Вентфогеля, але, мабуть, для книги це не зовсім належний початок. І взагалі, чи можу я назватися джентльменом? Що таке джентльмен? Мені це не зовсім ясно. У своєму житті я мав справу не з одним нігером 8 8 Нігер — презирлива назва негра, що використовується расистами.
… Ні, я закреслю це слово, воно мені аж ніяк не до душі! Я знав тубільців, які були джентльменами, з чим ти погодишся, Гаррі, мій хлопчику, раніше ніж прочитаєш цю книгу до кінця. Знав я також дуже поганих і підлих білих людей, які, проте, джентльменами не були, хоча грошей вони мали дуже багато. В усякому разі, я народився джентльменом, хоч і був упродовж усього життя лише бідним мандрівним торговцем і мисливцем. Чи лишився я джентльменом, не знаю — судіть про це самі. Богові відомо, що я намагався ним лишитися!
На своєму віку мені довелося вбити багато людей, проте я ніколи не заплямував своїх рук невинною кров’ю і вбивав тільки захищаючись.
Всевишній дарував нам життя, і я вважаю, що він мав на увазі, що ми це життя захищатимемо; в усякому разі, я завжди діяв, керуючись цим переконанням. І я сподіваюся, що, коли настане мій смертний час, це мені проститься. Ба! В житті багато жорстокості й аморальності! І ось такій скромній людині, як я, довелося брати участь у багатьох кривавих справах. Не знаю, чи правильно я міркую про це, але я ніколи не крав, хоч одного разу обманом виманив у одного кафра 9 9 Кафри — застаріла назва південно-східних африканських народів.
череду худоби. І незважаючи на те, що він теж підклав мені свиню, я досі зазнаю мук сумління.
Читать дальше