Євген Федоровський - «Штурмфогель» без свастики

— Доктор дзвонив йому, але з Берліном дали зв'язок тільки пізно вночі, тож доктор боїться, що генерал-директор спросоння міг не збагнути справжнього значення події.

— Оцього нічного дзвінка генерал і не подарує реактивній авіації…

— Послухайте, пане Піхт, — довірливо стишуючи голос, мовив Пфістермайстер, — пан доктор уповноважив мене вручити вам цього конверта. Не дивуйтеся. Це премія, котру заслужили вчора ентузіасти реактивної тяги.

— Боюсь, мої заслуги в цій галузі дуже скромні. І потім, дорогий Пфістермайстер, я ж не відаю замовленнями. Я навіть не даю порад з цього приводу.

— І все ж, Паулю, ви могли б принести цілком неоціненну користь цьому великому починанню.

— А саме?..

— Ви краще за мене знаєте, що, прочувши про успіхи нашої фірми, й інші конструктори спробують скористатися з новаторських ідей доктора Хейнкеля. Їхні зусилля, малоцінні з точки зору технічної й наукової, створять, проте, непотрібну, я б сказав, шкідливу для нашої імперії обстановку конкурентної боротьби, утруднять обмін цінною інформацією. Інтереси нації вимагають концентрованих зусиль для швидкого створення серійного реактивного винищувача. Це завдання до снаги тільки нашій фірмі. Докази очевидні.

Пфістермайстер, захопившись, простягнув був руку до столу по конверта — наочне свідчення успіхів фірми «Ернст Хейнкель АГ», але конверта на столі вже не було.

— Можете нічого більше не казати, мій шановний Пфістермайстер. Я вмію цінувати довір'я, хоч і не вважаю себе людиною довірливою. Переконаний, що й ви знаєте справжню ціну довір'я. Я обміркую вашу пропозицію. Інтереси окремих підприємців, безумовно, вступають у даному випадку у конфлікт з інтересами нації… І закон лишається законом.

— Сподіваюся, ваші міркування не зашкодять інтересам нації, — посміхнувся Пфістермайстер. — Пан доктор збирається приїхати в Берлін, і я сподіваюсь бачити вас серед його гостей.

— Прошу висловити мою вдячність докторові Хейн-келю, — мовив Піхт, проводжаючи Пфістермайстера до виходу.

Залишившись на самоті, Піхт задумався над почутою новиною, але пронизливий телефонний дзвінок перервав його роздуми. Міжміська станція повідомила, що зв'язок з Аугсбургом установлено й замовлена розмова може відбутися через дві хвилини.

— Пане директоре, вас викликає Берлін.

Мессершмітт підняв важку чорну трубку, поворушив язиком. Так робить спринтер, розминаючись перед стартом.

— Мессершмітт слухає… Я це передчував. Ось як! Сім хвилин? Розумію… Цілком офіційно? Радий. Чекаю… Ціню… До побачення.

Мессершмітт поклав трубку, легко (окрилено, записав би його секретар) підвівся з крісла, підійшов до величезної, на всю стіну, вітрини. За прозорим, ані пилинки, склом вишикувалися, мов на параді, призи — масивні литі кубки з німецьких ярмарків, елегантні паризькі статуетки, фарфорові, з позолотою вази італійських та швейцарських мерій, шкіряні тиснені бювари — свідоцтва про рекорди. «Все життя на долоні», — задоволено подумав Мессершмітт, походжаючи уздовж вітрини.

Він узяв до рук останній, найцінніший, відібраний у Хейнкеля кубок: за світовий рекорд швидкості — 755 кілометрів за годину. Рекорд, установлений на його кращій моделі Ме-109Е — якихось чотири місяці тому.

«І все це тільки прелюдія, красива прелюдія, не більше, — подумав Мессершмітт. — Справжня авіація лише народжується. І перше слово скажу я».

Він подзвонив секретареві й попросив негайно викликати професора Зандлера.

Віллі Мессершмітт намагався здаватися похмурим. Розмовляючи, він дивився на співбесідника спідлоба. Майже двометрового зросту, худорлявий, головатий, тонкогубий, з вугластими вилицями, він викликав мимовільну боязнь у своїх службовців.

Побачивши в 1910 році перший аероплан Блеріо, він, хлопчисько, поклявся, коли виросте, робити такі Ж літаки. Бувши студентом, Мессершмітт канючив гроші в багатьох фабрикантів, винаходив, учився, зазнавав невдач, інколи голодував, але йшов напролом. Майстерня, заводик, завод, концерн… «Мати Німеччино, в відблисках сталі ми на твій захист лавинами стали. Голосом сурм до синів загрими, вмерти за тебе бажаємо ми…» Тепер тисячі пілотів з цією піснею летять у небо на його, Мессершмітта, літаках.

Чотири роки тому зійшов з конвейєра «Месершміт-109» — найудаліший винищувач з усіх, побудованих раніше. На ньому стояв мотор Юнкерса «Юмо-210» потужністю 610 кінських сил. Але повітряні бої в Іспанії примусили конструктора поліпшити машину. Потрібна була швидкість — Мессершмітт установив двигун «Даймлер-Бенц» потужністю 1100 кінських сил, замінивши малокаліберний кулемет автоматичною гарматою.