Євген Федоровський - «Штурмфогель» без свастики

Здесь есть возможность читать онлайн «Євген Федоровський - «Штурмфогель» без свастики» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1973, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, prose_military, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

«Штурмфогель» без свастики: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги ««Штурмфогель» без свастики»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Перед Великою Вітчизняною війною в Берлін, у самісінький центр військово-повітряних сил Німеччини, потрапляє радянський розвідник. І хоч у травні 1944 року американську «летючу фортецю» раптово атакував таємничий винищувач без гвинтів, цей літак міг би знятися в повітря набагато раніше. Про випробування реактивних винищувачів, про наших розвідників, які доклали героїчних зусиль, аби перешкодити появі нової фашистської зброї на фронті, розповідається в цій пригодницькій повісті Євгена Федоровського.

«Штурмфогель» без свастики — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу ««Штурмфогель» без свастики», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Удет глянув на ад'ютанта. Той зосереджено готував нову суміш із бренді та лимонного соку.

Прямому, інколи навіть грубуватому генералові був до вподоби цей молодик — розумний, кмітливий, відданий. З ним Удета звела доля в Швеції. Піхт хотів здобути офіцерський чин у бою, й Удетові довелося пристати на його прохання — послати в Іспанію, хоча срібні погони ад'ютантові Удета були забезпечені й без цього ризику. Та Удет сам був такий відчайдушний і не любив протегування. Певна річ, Піхта випробовували в різних установах, Піхта перевіряли. Генерал-полковникові, згодом генерал-директорові люфтвафе, заступникові самого Герінга, годився шеф-пілот і ад'ютант з вищим чином і становищем, але Удет умів цінувати і хоробрість, і відданість, і ту особливу любов до авіації, яка зріднила їх обох — старого й молодого.

— А ти що скажеш, Паулю? — запитав Удет, беручи від Піхта нову склянку.

— Що вас цікавить, пане генерале?

— Кинь ти цей офіційний тон, чинуша нещасний! «Пане генерале, пане генерале»! А що в генерала на душі, ти знаєш, пане ад'ютанте? Мовчиш! А ти ж мене пам'ятаєш іншим, Паулю. Ти пам'ятаєш, як обіймав мене Ліндберг? Ти бачив, як наприндився цей старий на' пуга Хейнкель, коли я сів в Італії, встановивши новий світовий рекорд на його безглуздій машині! Адже це було торік, Паулю! Торік!

Так, торік Хейнкель побудував новий винищувач Хе-100. Це була аеродинамічна й маневрова машина. Швидкістю вона перевершувала знаменитий «Месершміт 109». Хейнкель розрахував машину на двигун з водяним охолодженням, але відмовився од радіаторів нормального типу. Охолоджуюча рідина проходила через складну систему пристроїв, розміщених у подвійній обшивці крил. Удет промчав на Хе-100 з небаченою швидкістю, але відразу після польоту висловив конструкторові свою думку з усією одвертістю: «Ця примхлива білоручка на фронті літати не буде. Якщо послабнуть одна-дві заклепки в крилах чи, не дай боже, куля прониже крило, — то рідина випарується і двигун вийде з ладу. Літак буде приречений». Відтоді між Удетом і Хейнкелем, як мовиться, — пробігла чорна кішка.

Слухаючи хвалькуваті скарги Удета, Пауль Піхт подумав про те, що зовсім не потрібно особливої проникливості, аби розгледіти збентежену душу генерал-директора.

Для багатьох колег Удета його несподіване піднесення здавалося незбагненною примхою Герінга. Не піддався ж справді «Залізний Герман» сентиментальним почуттям до однокашника ще з першої світової війни по ескадрильї Ріхтгофена? Ділові якості? Але Удет аж ніяк не скидається на диригента величезного авіапромислового оркестру, покликаного прославити могутній військово-повітряний флот Німеччини.

Ні, не Удет потрібен був Герінгові. Тільки його ім'я, ім'я національного героя Німеччини, всесвітньовідомого повітряного аса. Удет — гарна реклама для німецької авіації. Удет — зручний, перевірений посередник між новим керівництвом люфтвафе та авіапромисловими. Удет, нарешті, слухняний виконавець волі й задумів Герінга. «Залізний Герман» не погребував використати його і як «противагу» хитрому, пронозливому, інколи занадто енергійному Мільху — другому своєму заступникові, генерал-інспекторові люфтвафе.

Удет, ясна річ, уже усвідомив і покірно прийняв уготовану йому роль. Відмовитись од неї він міг, лише зізнавшись у зраді нацизму. Та, як уявлялося Піхту, його начальник не дуже страждав від ілюзорності нинішньої своєї влади, його лютила втрата своєї колишньої артистичної влади над натовпом. «Акробат повітря» не звик, щоб боялися його, він звик, щоб боялися за нього. Він панував над людьми, породжуючи в них острах за себе, царював, хизуючись безстрашністю, поблажливо ставлячись до філістерського обожнення. Категоричний наказ Герінга, що забороняв йому самому випробовувати нові моделі й брати участь у спортивних польотах, заскочив Удета зненацька. Він майже фізично відчув, як йому обсмалили крила.

Удет пригадав добродушне сяяння на широкому обличчі Герінга. Руки товстуна були зчеплені на череві, а великі пальці, мов кулемети, наставлені вперед.

«Я нічого не тямлю у виробництві великих літаків, Германе, — сказав Удет. — Це справа не для мене. Краще відмовитися зараз…»

Великі пальці вистрілили. Герінг устав, його щоки докірливо роздулися.

«Не біда, Ернсте. Покладись на людей. Нам потрібні твої ідеї. Це головне!..»

— Люди, ідеї… — пробуркотів Удет, згадавши цей епізод, і раптом пильно, неначе вперше, подивився на свого ад'ютанта. — Про що ти думаєш, Паулю?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на ««Штурмфогель» без свастики»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на ««Штурмфогель» без свастики» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге ««Штурмфогель» без свастики»

Обсуждение, отзывы о книге ««Штурмфогель» без свастики» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x