Євген Федоровський - «Штурмфогель» без свастики

Гітлер із сумнівом поторкав крила:

— Який розмах?

— П'ять метрів.

— Діаметр фюзеляжу?

— Максимальний — вісімдесят сантиметрів.

— Як же вміщується льотчик?

— Йому в кабіні цілком зручно, — викотився вперед Хейнкельі махнув Варзіцу.

Льотчик, відкинувши ковпак, ускочив у кабіну. Ця кабіна на випадок аварії скидалась, і Варзіц непомітно ковзнув поглядом у бік рятівного важеля.

По аеродрому пролунав свист запущеного двигуна. З хвоста малюка шугнуло довге біле полум'я. Літак помчав по бетонці. В небі льотчик розвернувся й пролетів над аеродромом.

Герінг і Удет скоса глянули на Гітлера, намагаючись угадати, яке враження справив політ на фюрера. Але Гітлер, звично перебираючи пальцями на відлозі френча, лишався спокійний.

Скоро запас палива й окиснювача вичерпався. Літак зупинився посеред аеродрому, і його відбуксували до ангара. Варзіц відрапортував про закінчення польоту.

— Скільки ви заплатите льотчикові за це випробування? — запитав Гітлер у Хейнкеля.

— За вищою ставкою, мій фюрере.

— Поздоровляю, обер-лейтенанте, — сказав Гітлер.

— Я гадаю, вам належить поздоровити пілота з чином капітана, — промовив Мільх.

Гітлер потиснув Варзіцу руку:

— Ну, що ви думаєте про цю штуку, капітане?

— Я переконаний, що через рік чи два тільки небагато військових літаків матимуть гвинти й мотори внутрішнього згоряння, — гаряче відповів Варзіц.

Гітлер зморщився. Він не любив пророкувань. Пророкувати, передбачати — привілегія фюрера. Він повернувся до Удета:

— Видайте капітанові Варзіцу двадцять тисяч марок із спеціального фонду. А тепер послухаємо Хейнкеля. Чому ви відмовились од пропелера?

— Історія авіації — історія боротьби за швидкість, — заторохтів Хейнкель. — Швидкість поршневих літаків почала згасати. З мотора вже нічого не можна витиснути, а в реактивного літака невичерпний запас швидкості, за ним майбутнє.

— Поясніть!

— Ворог швидкості — опір повітря. Щоб цей опір перемогти, треба збільшити могутність моторів, отже, вагу самих моторів, баків з пальним, фюзеляжу…

— Треба підняти літак вище, в розріджений простір, — зауважив Гітлер.

На диво, розмова не зацікавила Гітлера.

— В інших країнах роблять реактивні літаки?

— Поки що ні, але, наскільки мені відомо, над створенням реактивних двигунів працюють Уіттл і Гріффіт в Англії. Ледок — у Франції, Цандер, Победоносцев, Люлька, Меркулов — у Росії… До речі, саме Росія, очевидно, просунулася в цій галузі особливо далеко…

Але щось заважало Гітлерові ставитися серйозно до «дитячої коляски».

— Здається, ви були удостоєні торік Національного призу за мистецтво й науку?

— Так, мій фюрере.

— Разом з Мессершміттом, — підказав Удет. Гітлер простягнув Хейнкелю руку:

— Дякую, докторе. Вашу машину ми поставимо в Музей авіації [4] Гітлер справді дотримав слова. Хе-176 замість ангара перекочував у Музей авіації і згорів під час бомбардування Берліна, через шість років після описуваної події. .

Рано-вранці 28 серпня, вийшовши на чергування, Піхт застав у приймальні генерал-директора постійного представника фірми «Ернст Хейнкель АГ» в Берліні Пфістермайстера.

— А я саме вас чекаю, пане Піхт. І новина, котру я хочу повідомити, повинна вас порадувати, — зарокотів Пфістермайстер, полишаючи в спокої золотий ланцюжок пенсне, котрим грався хвилину тому, і виструнчуючись перед ад'ютантом Удета.

— Вельми вдячний. Чим можу служити?

— Ви, звичайно, знаєте, що наша фірма зараз випробовує нову модель — Хе-178 з турбореактивним двигуном. Так от, учора Варзіц на цій машині протримався в повітрі цілих сім хвилин! Тепер уже ніхто не може сумніватися в тому, що доктор Хейнкель відкрив нову еру в літакобудуванні. Здійснив, так би мовити, стрибок у нову якість.

— З цього приводу я б хотів дізнатися про думку Мессершмітта.

— Ви відомий жартівник, пане Піхт, — дозволив собі засміятися Пфістермайстер, намагаючись перейти на менш офіційний тон. — Але погодьтеся, ця справа — не жарт.

— Так, тут можна урвати солідне замовлення.

— Не «урвати», пане Піхт! Коли ж міністерство навчиться до пуття розпоряджатися кредитами?!

— Сподіваюся, генерал-директора вже повідомлено про вчорашню сенсацію? — запитав Пауль.