Сергій Абрамов - Двоє під однією парасолькою

Здесь есть возможность читать онлайн «Сергій Абрамов - Двоє під однією парасолькою» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1984, Издательство: Молодь, Жанр: Прочие приключения, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Двоє під однією парасолькою: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Двоє під однією парасолькою»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У пропонованих творах ведеться серйозна і хвилююча розмова про становлення характеру молодої людини, про її ставлення до життя до свого таланту, до праці, до кохання:
БЛУКАЧ /Юнацька фантазія/ ТОМУ ЩО ТОМУ /Казково-правдива історія/ В ПРИФРОНТОВОМУ ЛІСІ /Повість/ ДВОЄ ПІД ОДНІЄЮ ПАРАСОЛЬКОЮ /Квітнева казка/ ПОТРІБНЕ ДИВО /Маленька повість/

Двоє під однією парасолькою — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Двоє під однією парасолькою», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ніж дайте.

— Ножичок тобі, ножичок… — ніби заметушився Ледньов, проте без усякої суєти, точно сунувши руку до торбинки, дістав звідти складаний мисливський ніж з кістяною ручкою. — Не поранься, Ігорочку.

— Ніщо… — згадалося десь вичитане слово, старе, навіть древнє, “з Даля”, як казав батько. Мертва мова.

Проте старика Ледньова на простачка не купиш. Брову підняв, глянув:

— Стилізуєшся, Ігорочку… Не твій це вираз, простонародний…

— Ніщо… — вперто повторив Ігор.

Сперечатися не хотілося. Рубав ножем осику, підкидав до багаття гілки, думав, що погано без сокири. Харчуються всухом’ятку, лише чаєм і запивають сало та хліб — з тієї ж торбини Ледньова. Добре було б прийти в село, зупинитися у кого-небудь в хаті, випити молока, а коли знайдеться, то й посьорбати справжнього супу. Правду кажучи, звідки він у селі — справжній? М’яса немає, а з картоплі та буряка нічого путнього не приготуєш. А що про сокиру пошкодував, то минулого разу діло було. На вечір з якогось поля вкрали картоплі, добра картопля тут вродила, велика, міцна — так поки її зварили, Ігор усі ноги збив, хмиз у багаття носив, щоб не згасло завчасно. А якби була сокира, то нарубали б дровенят.

Сокира була на Ігоревій московській квартирі, але квартира ця існувала в іншому світі, в іншому часі, в іншому вимірі, одне слово — невідомо де, і приносити звідти нема чого, це Ігор знав точно. А тут, у цьому світі, в цій осені, був рік вісімнадцятий, розпал громадянської війни — ось як склалося в Ігоря! — і старик Ледньов, випадковий Ігорів супутник, людина з цього світу, з цієї осені, не зумів би гідно оцінити “приношення” свого юного друга по мандрівці. Яке “приношення”? Ось, наприклад, сокира, на обушку якої — ігор запам’ятав — вибите клеймо заводика. А про заводик той уже й згадки не було…

— Чай готовий, будь ласка, прошу почастуватися, — проспівав Ледньов козлетончиком, зробивши над казанком, над парою якісь паси, потім сів, схрестивши ноги, заспокоївся, сумно проказавши: — Розливай, Ігорочку.

Чай пили з кухлів, обшпарюючись. Сало з хлібом старик ще раніше нарізав, добре сало.

Ігор сказав, не приховуючи зловтіхи:

— А “болесть”, отже, ваше слово? Також під народ підряджаєтесь?

— Підряджаюсь, Ігорочку. — Всупереч звичаю Ледньов був спокійний, не гарячкував, не ліз на рожен. Відставив кухоль, учепився п’ятірнею в свою університетську борідку, дивився, як загасало біля ніг слабке багаття. — Нині ми усі ряжені, інакше не проживеш. Ти до мене: маска, маска, мовляв, я тебе знаю. А під маскою — інша маска, і нічого ти, виявляється, не знаєш, не відаєш. А що під народ, так усі ми з однієї землі вийшли. Пригадуєш, у Івана Сергійовича: мій дід землю орав…

— Ваш навряд.

— Ну, мій дід не орав, так, по землі він ходив, по тій, по якій і ми з тобою ходимо.

Ігоря часом дратувало іронічне багатослів’я Ледньова, хай необразливе, пусте, але ж дуже вже нікчемне в цей важкий час, який сам Ледньов називав братовбивчим.

— Павле Миколайовичу, любий, ви ж професор російської історії, пишним стилем з кафедри істини виголошували, студентів у себе закохували. Якого ж дідька ви підпрягаєтесь, та не в народ навіть, а в блазня?

Образився старик? Немовби ні, а втім, хтозна.

— Блазні — вони народові любі… А ти, Ігорочку, звідки знаєш, як я з кафедри істини виголошував? Може, за це студенти-студіози мене і любили? Та й не професор я давно, а прохач, у світі покинутий. І ти зі мною, синок інтелігентних батьків, барчук безвусий, — теж прохач. Як у писанні сказано: буде день, буде їжа. Немає тепер ні професорів, ні дворян, ні студентів, ні інтелігентів. Є люди, які жити хочуть.

А справді-таки — вижити…

— Нудьга яка у слові: ви-и-ижити… Вити хочеться.

— А ти вий. Над усією Росією виття стоїть, і брат на брата війною йде.

— І хто ж з братів має рацію?

— Обидва дурні. їм у мирі блаженствувати, а вони мечами брязкають.

Все це вже було, було, розмова багатосерійна, довга, немов по телебаченню, якого ще не винайшли.

— Мир у людцях і прихильність, і цар-батюшка цим миром мудро править?

— Ну, це ти, Ігорочку, занадто. Час для царя закінчився.

— Це ви так вважаєте, а дехто з братців, вами згаданих, інакше думають. Від того й мечами брязкають.

— І звідки в тебе, Ігорочку, стільки злоби? І не жив ще, а злостишся.

— Я не злостюсь, а кажу те, що думаю.

— У тебе родичі хто? Інженер татечко, чи не так?

— Ну.

— А ти не нукай, не запряг. А думаєш не як дитя інженера, а як син куховарки.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Двоє під однією парасолькою»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Двоє під однією парасолькою» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Двоє під однією парасолькою»

Обсуждение, отзывы о книге «Двоє під однією парасолькою» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x