Василь Сичевський - Чорний лабіринт. Книга третя

На початку 1944 року була арештована і поміщена в концтабір Равенсбрук його дружина Дарина з дворічною донькою, про звільнення яких у березні вдалося домовитися І.Гриньоху. На тих же переговорах була досягнута домовленість про передачу УПА зброї для боротьби у більшовицькому тилу». У 1944 році був генсекретарем закордонних справ Української головної визвольної ради. З 1945 року референт СБ Закордонних частин ОУН.

У 1946 році пішов в опозицію до Бандери, очолював УГВР.

Після війни почав співпрацю з американськими спецслужбами і з побоювання екстрадиції в Радянський Союз в 1947 році був таємно перевезений ними з сім'єю з Риму в Мюнхен. Жив у Мюнхені під ім'ям Роман Туран.

Гриньох Іван (1907–1994 рр.) священик УГКЦ (Української Греко-Католицької Церкви). У 1941 р. за рекомендацією митрополита та свого коадютора Йосипа Сліпого служив капеланом спеціаль-батальйону Абверу «Нахтігаль». Нагороджений нацистським «Залізним хрестом». В роки війни виконував часті та відповідальні доручення проводу ОУН-бандерівців. Від імені проводу в квітні — червні 1944-го року вів переговори з гітлерівцями. Стає віце-президентом УГВР (Української головної визвольної ради) і головою її закордонного представництва. Мабуть, найвищу характеристику о. Гриньоху дав К. Паньківський, представляючи його, як «одного з найвидатніших і найактивніших членів проводу ОУН-б і УГВР»: «Він ніколи не був ані заарештований, ані переслідуваний німцями, а навпаки, під час перебування Бандери в концтаборі, був з німцями в легальному контакті».

УГВР — Укpaiнcькa гoлoвнa визвoльнa paдa — була органом ОУН Бандери, створеним в червні 1944 p., тобто коли вся територія України була в руках Радянської Армії. Її створення повинно було зробити можливими контакти із західними державами і тому вона видавалася за загальноукраїнський орган, хоча в ньому не брала участі навіть ОУН Мельника.

УГВР офіційно була верховним органом над УПА, своїм «Універсалом», як і всіма попередніми актами ОУН, вона проголошувала створення УССД (Української самостійної соборної держави) «на українських етнографічних землях», що означало потенційну війну з усіма сусідами України.

ДПУ — Державне політичне управління (1922–1924), колишній Народний Комісаріат Внутрішніх Справ (НКВС) — одне з виконавчо-адміністративних відомств (міністерств) уряду СРСР союзно-республіканського підпорядкування. Створений 7 листопада 1917 р.; 19 березня 1946 р. перейменований на Міністерство внутрішніх справ СРСР.

Ріхард (Ріко) Ярий — нім. Richard Jary (1888–1969 рр.) — з середини 20-х років був агентом абвера під псевдонімом «Консул». Від 1937 зв'язковий полковника Є. Коновальця до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. 1941 організатор групи «Роланд» в Дружині Укр. Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН став по стороні С. Бандери. В червні 1941 р. разом із німцями вступив до Львову. Після оприлюднення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941 р. отримав чин полковника та був призначений представником України в Японію. Але туди він не дібрався, так як незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня заарештований за «український сепаратизм». По другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем.

Теодор Оберлендер (нім. Theodor Oberlander) (1905–1998 рр.) — німецькій політичний діяч. На початку 20-х років XX ст. вступив в «Чорний рейхсвер», а також в «Бунд оберланд», яке в 1921 році стало ядром баварських СА. Мав чин оберштурмбанфюрера СА. 1 травня 1933 року вступив в НСДАП. Під час Другої світової війни був політичним керівником у батальйоні «Нахтігаль», який складався з українців. Теорія Оберлендера про те, що причиною соціальних проблем є перенаселеність, широко використовувалася для виправдання жорстокості СС на окупованих територіях і масового насильницького переселення в ході Другої світової війни. Головним положенням цієї теорії була необхідність знищення населення з метою встановлення німецького панування. З осені 1941 року до червня 1943 року командував батальйоном «Бергманн». Після війни, у 1953–1960 рр. обіймав міністерську посаду в уряді Федеративної республіки Німеччини.

Рейнхард Гелен (нім. Reinhard Gehlen, 1902–1979) — німецький військовий діяч, генерал-майор (з 1 грудня 1944) Вермахту в період Другої світової війни, один з керівників розвідки на Східному фронті. Творець «Організації Гелена», пізніше перетвореної у Федеральну розвідувальну службу Німеччини (BND). Перший президент Федеральної розвідувальної служби (BND).