Повернімося до нічного дихання. У темряві СО 2потужно виділяють не тільки дерева. У листі, в мертвій деревині та в інших зігнилих рештках рослин цілодобово відбувається ненажерлива оргія: найменші тварини, гриби й бактерії перетравлюють усе цінне і знову виділяють його у вигляді гумусу. Узимку стає ще скрутніше: дерева впадають у зимову сплячку й навіть удень більше не поновлюють запасів кисню. Проте життя в землі активно триває й далі — і то настільки інтенсивно, що земля навіть за найсуворіших морозів не замерзає глибше, ніж на п’ять сантиметрів. Чи тоді в зимовому лісі стає небезпечно? Нашим порятунком є глобальні потоки повітря, що постійно несуть на континент свіжий морський вітер. У морській воді живуть незліченні водорості, що цілий рік інтенсивно виділяють з води кисень. Вони настільки добре компенсують цей дефіцит, що ми можемо глибоко дихати навіть під засніженими буками та смереками.
До речі, про сон: ви коли-небудь запитували себе, чи деревам він дійсно потрібен? Що було б, якби ми захотіли вчинити їм добро й освітлювали їх уночі, щоб вони змогли утворити ще більше цукру? Згідно з актуальним станом наукових досліджень, це було б кепською ідеєю. Очевидно, деревам потрібні фази спокою так само, як і нам, а їхній брак має подібні катастрофічні наслідки. Ще 1981 року в журналі про управління садами та парками «Ґартенамт» ішлося про те, що в одному американському місті причиною зменшення кількості дубів на чотири відсотки є нічне освітлення. А як щодо тривалої фази зимового сну? Деякі поціновувачі лісу мимохіть уже й самі виконали цей тест. У розділі «Зимовий сон» я про це розповідав. Вони привезли молоді дуби та буки додому, щоб тримати їх там у вазоні на підвіконні. У затишній вітальні геть відсутня температурна зима, а тому більшість молодих деревець не мають перепочинку й просто ростуть собі далі. Проте коли-небудь стає помітно фатальні наслідки відсутності сну й, на позір, сповнені життя, рослини гинуть. Тут можна було б заперечити, що деякі зими аж ніяк не холодні й тоді принаймні в низинах практично немає морозяних днів. Попри це листяні дерева все одно скидають своє листя й тільки навесні знову пускають бруньки, адже вони, як уже згадано, можуть вимірювати протяжність світлового дня. Чи не мало б це спрацювати також і з деревцями на підвіконні? Можливо, таке і вдалося б, якщо вимкнути опалення та проводити зимові вечори в темряві. Однак ніхто не хоче відмовитися від комфортних 21 °C та тепло-білого електричного світла, тому що вони вичакловують у наших домівках штучне літо. А жодне центральноєвропейське лісове дерево не здатне витримати вічне літо.
Чому нам набагато важче розуміти рослини, ніж тварин? Від зелені нас дуже рано відокремила еволюційна історія. Інакше побудовано всі органи чуття в рослин, тому нам треба залучати фантазію, щоб мати бодай найменше уявлення про те, що відбувається з деревами. Гарним прикладом є те, як ми бачимо барви. Я люблю комбінацію осяйного блакитного неба над яскраво-зеленими верхівками дерев. Це справжня природна ідилія, й саме тоді я відпочиваю найкраще. Чи дерева бачили б це так само? Напевно, відповідь звучала б: «Частково». Блакитне небо, багато сонця — для буків, смерек та інших видів це достоту так само приємно. Щоправда, в них барва не викликає такого романтичного настрою і не діє аж так заспокійливо — для них це сигнал про те, що кафе відчинено. Адже безхмарний небозвід означає найбільшу інтенсивність світла й отже, оптимальні умови для фотосинтезу. Для них оголошено виснажливу максимальну продуктивність, тобто синій колір означає багато роботи. Тоді СО 2та воду перетворюють на цукор, целюлозу й інші вуглеводи, а потім відкладають у резервуари — дерева насичуються.
А зелений колір має зовсім інше значення. Перше ніж ми перейдемо до типової барви більшості рослин, розгляньмо питання: а чому світ узагалі кольоровий? Сонячне світло біле й відбивається також білими променями. Таким чином, нас мала б оточувати схожа на лікарняні палати, оптично чиста місцевість. А причина, чому це не так, полягає в тому, що кожен матеріал у різний спосіб поглинає часточки світла або перетворює їх на інші промені. Тільки певної довжини хвилі, що залишаються після, відбиваються і їх сприймають наші очі. Тож-бо колір живих організмів та об’єктів визначається кольором відбитого світла. І в дерев це зелений. Однак чому не чорний, чому поглинається не все світло? У листі за допомогою хлорофілу відбувається перетворення світла, і якби дерева все оптимально використовували, то майже нічого не залишалося б — а отже, ліс навіть удень мав би бути темним, як ніч. Щоправда, хлорофіл має один недолік. У нього є так звана «зелена прогалина», тобто ділянка спектра, яку він не може застосувати і змушений відбивати невикористаною. Ця слабкість впливає на те, що ми здатні побачити ці залишки фотосинтезу, а тому майже всі рослини здаються нам яскраво-зеленими. Зрештою, це залишки світла — відходи, що не потрібні деревам. Для нас це гарно, а для лісу без користі. Природа, яка нам подобається, відбиває відходи? Чи дерева це сприймають так само — я не знаю, але безсумнівним є одне: щонайменше блакитному небу голодні буки та смереки радіють так само, як і я.
Читать дальше