Петер Вольлебен - Таємниче життя дерев

Врешті-решт, залишається тільки тулуб, який не хочуть зберігати, а тому одного дня спилюють. І оскільки йому на допомогу не поспішає жоден родич, цей пень швидко й без вороття вмирає. Через короткий час саджають нове дерево — й уся драма починається з початку.

Міські дерева — це безпритульні вуличні діти лісу. І подеколи вони ростуть так, що це окреслення пасує їм ще краще, а саме — прямо на вулиці. У перші десятиліття свого життя вони схожі на побратимів у парку, їх плекають і доглядають, інколи навіть через спеціально прокладений водогін регулярно поливають. Утім, тільки-но їхні корені прагнуть розростися, на них чекає неймовірно прикрий сюрприз. Адже земля під вулицею чи тротуаром є ще твердішою, бо її спеціально ущільнюють вібраційними плитами. А це дуже гірко, бо коріння лісових дерев переважно ніколи не заглиблюється надто сильно. Майже жодному видові не вдається пробратися глибше, ніж на півтора метра: здебільшого їхній ріст закінчується суттєво швидше. У лісі це не проблема, врешті-решт, дерево може розширюватися майже безмежно. Але ж не на розі вулиці. Ріст тут обмежує проїзна частина; під хідником розміщено комунікації та сильно втоптаний під час будівництва ґрунт. Не дивно, що в таких місцях постійно трапляються конфліктні ситуації. Платани, клени й липи охоче проникають під землею в труби зі стічними водами. Те, що в такий спосіб порушується функціонування системи, ми, люди, зауважуємо найпізніше під час наступної грози, внаслідок якої вулиці опиняються під водою. А тоді фахівці через проби коренів визначають, яке дерево є винуватцем цієї закупорки. За вилазку в позірний рай під тротуаром карають смертю: його зрубують, а наступникові через вбудовану загорожу перетинають шлях до наслідування. Проте навіщо дерева взагалі ростуть усередину труб? Тривалий час міські інженери припускали, що причина криється у волозі, яка просочується з нещільних сполучень, або ж у поживних речовинах у стічних водах, які магічним чином приваблюють корені. Але великомасштабна розвідка Рурського університету в Бохумі дійшла цілком інших висновків. Корені в трубах росли над рівнем води й здавалися зовсім незацікавленими в добриві. Їх приваблював розпушений ґрунт, який під час будівельних робіт не був досить добре ущільненим. Тут коріння могло дихати й мало місце, щоб рости. І тільки мимохідь воно проникало в ущільнення між окремими сегментами трубогону й опісля буйно розросталося всередині {45} 45 Stützel T. et al.: Wurzeleinwuchs in Abwasserleitungen und Kanäle, Studie der Ruhr-Universität Bochum, Gelsenkirchen, S. 31–35, Juli 2004. . Зрештою, це тільки реакція за абсолютно критичної ситуації, коли дерева в місці свого проживання усюди натикаються на тверду, як бетон, землю й, урешті-решт, знаходять вихід у наповнених нечистотами могилах. А там вони стають проблемою для нас, людей. Допомогу надають тільки трубам, що їх тепер прокладають в особливо сильно втрамбованій землі, щоб корені не потикали туди й носа. Чи вас іще дивує, чому під час літніх ураганів падає аж так багато міських дерев? їхня немічна підземна система кріплення, що в природі може охопити площу в понад сімсот квадратних метрів, не спроможна втримати багатотонні стовбури на скороченій до кількох процентів опорній поверхні. Утім, стійкі рослини змушені витримати ще більше. У міському мікрокліматі поширені асфальт і бетон, що зберігають тепло. Поки в спекотні літа ліси вночі охолоджуються, вулиці та будівлі знову випромінюють енергію й утримують у такий спосіб високі температури повітря. Це створює передумови для неймовірно сухого повітря, яке ще й обтяжує велика кількість вихлопних газів. Немає численних супутників дерев, що в лісі піклуються про їхнє самопочуття (наприклад, мікроби, котрі утворюють гумус). Мікоризи, які допомагають корінню збирати воду та поживні речовини, перебувають тільки на найнижчих рівнях. Отож дерева змушені за найсуворіших умов самі собі торувати шлях. І, наче цього замало, вони отримують непрошене добриво. Насамперед від псів, що задирають свої лапи біля кожного приступного стовбура. Сеча випалює кору, спричиняючи відмирання коренів. Подібної шкоди завдає також сіль, якою взимку посипають вулиці. Залежно від суворості зимових погодних умов її кількість досягає понад кілограм на квадратний метр землі. Окрім того, щонайменше шпильки хвойних лісів, які взимку все ще тримаються на гіллі, повинні справлятися з солоною піною, що здіймається з-під коліс автомобілів. Принаймні десять відсотків солі опиняється в повітрі та згодом опускається й на дерева, спричиняючи опіки. Болючі ранки видно як маленькі жовті й коричневі цяточки на голках. Ці пошкодження наступного літа зменшують здатність до здійснення фотосинтезу і таким чином послаблюють хвойні дерева.