Гаврило Троєпольський - Білий Бім Чорне вухо

Перша літературна спроба Г. М. Троєпольського відноситься до 1938 року. Тоді в альманасі «Литературный Воронеж» було опубліковано його оповідання «Дідусь». Він вів літературні записи найбільш примітних випадків життя, замальовував портрети окремих осіб. Потім ці спостереження склалися в оповідання. Він назвав їх «Записки агронома» і послав у журнал «Новый мир». Тут вони були опубліковані в 1953 році. Пізніше до цих оповідань додалося ще кілька, і вийшла цілісна книга, яку читачі і критики оцінили як річ талановиту й самобутню. В сорокавосьмирічному віці Г. Троєпольський став відомим письменником — випадок в історії літератури дуже рідкісний. В 1956 році вийшла друга книга «Біля крутого яру». За його сценарієм було поставлено кінофільм «Земля і люди». В 1948 році почав писати роман «Чорнозем» — про російське селянство перших післяреволюційних літ і періоду суцільної колективізації. Перша книга роману опублікована в журналі «Подъем» (Воронеж) в 1958 році, друга — в тому ж журналі в 1961 році. В 1959 році побачила світ повість «Кандидат наук», яка одержала високу оцінку.

В повісті «В комишах» (1963 р.) письменник виступає як співець хліборобської праці, зачарований красою рідної природи. Широкий відгук у громадськості викликали публіцистичний нарис «Про ріки, грунти і таке інше» та виступ у газеті «Правда» (1966 р.) на захист навколишньої природи.

Г. М. Троєпольському належить також п'єса «Постоялець» (1971 р.). Твори письменника перекладено на багато мов народів Радянського Союзу та на іноземні мови.

В повісті «Білий Бім Чорне вухо» (1971 р.) Г. Троєпольський з великою вірою показує перемогу добра над злом і неправдою, піднімає складні моральні проблеми. Цей твір відзначено Державною премією СРСР за 1975 рік.