Аркадій Фідлер - Маленький Бізон

— Ні! — схопився Топіан. — Дай його мені.

— Тоді поспішай!

Гримнув постріл з рушниці Топіана. Метис похитнувся в сідлі: куля влучила йому в груди. Поліцаї схопили його за руки і, підтримуючи, щоб він не впав з сідла, блискавицею помчали в напрямі Дак Лейка.

Після цієї сутички Міцний Голос на кілька хвилин повернувся додому, щоб попрощатися з батьками та з дружиною. Він знав, що надходить останній бій, що для нього нема іншого виходу. Величезні канадські ліси вже не могли його захистити.

Він добре усвідомлював, що мусить загинути: ворогів було надто багато, і вони були невблаганні. Цей юнак, мій брат, мабуть, мав якусь особливу, непохитну вдачу, якщо навіть тоді не схитнувся, а, навпаки, мужньо ішов назустріч своїй останній битві. Він навіть підбадьорював рідних — батька, матір і молоду дружину, додавав їм мужності й відваги.

— Чого ж ви хочете? — весело казав він на прощання. — Я був над Саскачеваном і тепер, звісно, повинен за це платити. Іду кінчати свій Саскачеван.

Він пішов. Це була його остання розмова з рідними. Що було далі, ми вже знаємо тільки з поліцейських рапортів. Я будую на цьому опис дальших подій, які сталися після втечі трьох юнаків з резервації.

Поява Міцного Голоса викликала велике хвилювання в усьому краї. Наступної ночі, з Прінс-Альберта, з Окружної комендатури Кінної поліції, в погоню вирушив загін з дванадцяти кінних поліцаїв, під командуванням ротмістра Аллана.

Їм надзвичайно пощастило. Незабаром вони побачили в горах Міннехіни три темні цятки, що рухалися по схилу узгір'я. Спершу їм здалося, що це якісь звірі, але, під'їхавши ближче, вони впізнали трьох утікачів. Юнаки йшли пішки. Вгадавши, що їх вистежили, вони не тікали. Всі троє були готові до бою, чекали наближення ворогів.

Загін ще не наблизився на відстань пострілу, коли Міцний Голос вистрелив двічі. Він влучив в ротмістра Аллана й розтрощив йому руку, а вахмістра Рабена поцілив у стегно. Решта поліцаїв, перелякана влучністю пострілів, рятувала поранених, а тим часом Міцний Голос і його товариші відступили в невеличкий лісок, який ріс поблизу на узгір'ї.

Капрал Хокін прийняв на себе командування загоном, але не зважився атакувати небезпечних стрільців. Він порозсилав у різних напрямах гінців, вимагаючи підкріплень. Того ж дня до них приєднались поліцаї з поста Дак Лейка, а також з Окружної комендатури в Прінс-Альберті. З'явилося теж кілька цивільних, охочих до пригод.

Увечері, о шостій годині, Хокін, на чолі дев'яти добровольців рушив в атаку на лісок. Хлопці засіли на галявині. Притиснуті до землі влучним вогнем, атакуючі не змогли наблизитися до індійців. На самому початку атаки впав сам капрал, смертельно поранений в груди. Зав'язалася запекла перестрілка. Влучні кулі Сильного Голосу принесли смерть ще двом супротивникам, з боку ж тих, що оборонялися загинув Топіан, наш далекий родич, а сам Сильний Голос був поранений в ногу. Атака захлинулася, поліцейські вимушені були поспішно відступити. Сильний Голос встиг за час перестрілки убити чотирьох поліцейських і чотирьох ранити. Безглузда загроза капрала Діксону щодо шибениці викликала таке кровопролиття!

Наступила ніч. Поліцейські намагалися підпалити лісок, але брат відігнав їх пострілами. Вночі прибули нові підкріплення. Увесь лісок був оточений кільцем. Шлях до відступу індійцям був відрізаний.

Тією ж ночі в місті Регіна, столиці північно-західної території Канади, в головному штабі кінної поліції, відбувався урочистий бал з нагоди від'їзду в Лондон делегації на свята на честь королеви Вікторії. В розпал балу оркестр раптом перестав грати веселий вальс і перейшов на державний гімн «Боже, бережи королеву». Здивовані гості стали переглядатися. Коли гімн кінчився, командувач поліцією полковник Герхимер заявив присутнім, що висилка делегації відкладається — з округу отримані тривожні відомості. Полковник наказав усім присутнім на балу військовим приготуватися до негайного виступу в глиб країни.

Перший загін під командуванням полковника Мак-Доннела виїхав ще до півночі, узявши з собою два скорострільні польові знаряддя. Другий загін на чолі з полковником Гагноном виступив уранці з Прінс-Альберта. До цих сил Королівської кінної поліції приєдналися сотні штатських добровольців, кожен зі своєю мисливською рушницею. З Дьюк-Лейка вийшла рота людей, озброєних кирками і лопатами для риття окопів.

Головний штаб кінної поліції наказав не робити прямих атак на лісок, щоб — як було сказано в наказі — уникнути подальшого кровопролиття. Молодих індійців повинна була здалека знешкодити артилерія.