Данило Яневський - Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Див.: УЦР… – Т 1. – С. 465, 466–469.

Україна: політична історія… – С. 272.

Любовець О. М. Ідейно-політичні процеси в українських партіях у контексті альтернатив революційної доби (1917–1920): дис. д-ра іст. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2006. – 31 с. – С. 25, 26.

Грицак Я. Страсті за націоналізмом: іст. есеї. – К.: Критика, 2004. – 343 с.

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 48, 55.

Салій І. Крах партійного колоса. // Факти, роздуми, застереження. – К.: Вирій, 2007. – С. 129.

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 55, 56–57.

Причини цього він з безпосередньою щирістю перераховував у такому порядку: «надмірна молодість провідників»; «молодечість українського руху»; «брак сильної центральної партії»; «ідейні збочення тогочасного українства». Цит. за: Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 70.

Грицак Я. Страсті за націоналізмом… – С. 59, 60. Автор також указує й на інші причини, як-от: «комбінація організованого й точно спрямованого масового терору»; «майстерне використання пропаганди»; вміння лідерів ухвалювати «реалістичні рішення» у «критичні моменти»; компроміс із національними рухами на околицях імперії, наслідком якого стало утворення СРСР, до ідеї якого більшовицькі лідери прийшли «під впливом розмаху національних рухів на окраїнах імперії». В іншому есеї – «Чому зазнала поразки українська революція?» – Я. Грицак розширює цей перелік, який набуває такого вигляду: відсутність стабільної ситуації та відносної національної суверенності; Росія та Німеччина «не квапилися визнавати українські домагання»; Антанта відмовилася поширити на Україну принцип права націй на самовизначення; сепаратний мир з Німеччиною, який «автоматично» перевів Україну в табір переможених; «федералістичний» ухил українських політиків; відсутність належного контролю за армією; організований і контрольований «зверху» більшовицький терор; кращий рівень більшовицької воєнної пропаганди. (Див.: С. 72, 73.)

Грицак Я . Страсті за націоналізмом… – С. 75.

Бунич И. Операция «Гроза». Ошибка Сталина. – М., 2002. – С. 678.

Український національний рух в контексті визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи (кінець ХІХ ст. – 1920 р.): компаратив. аналіз. – 2002. – С. 13–14.

Український національний рух… – С. 11.

Стецюк Н. В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. – кінець 80-х років XX ст.): дис. канд. юрид. наук. – Л., 2003. – С. 10.

Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917–1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): дис. канд. юрид. наук. – К., 2004. – С. 5, 6, 18.

Киевская мысль. – 1917. – 3 марта.

Булгаков М. А. Киев-город // М. Булгаков. Белая гвардия. Киев-город. – Х.: Фолио, 2008. – С. 492.

УЦР… – Т. І. – С. 37.

УЦР… – Т. І. – С. 37.

Там само. – С. 38.

Там само. – С. 40.

Там само. – С. 42–43.

УЦР… – Т. І. – С. 44.

Нова рада. – 1917. – 28 березня.

Усі деталі див.: Бойко О. Формування території Української незалежної держави в часи Української революції (1917–1921 рр.). – К., 2007. – С. 4–9.

УЦР… – Т. І. – С. 54–55.

Там само. – С. 58–59 (нумерація наша. – Д. Я. ).

Грибенко О. М. Державотворчі процеси в Наддніпрянській Україні 1917–1920 рр.: іст. аналіз: дис. канд. іст. наук. – Луганськ, 2007. – С. 8.

Галаган М. З моїх споминів. – К.: Темпора, 2005. – С. 207.

Нова рада. – 1917. – 9 квітня.

УЦР… – Т. І. – С. 71.

Галаган М. Указ. праця. – С. 215.

УЦР… – Т. І. – С. 83.

Брачев В. С. Указ. праця.

Палеолог М. Царская Россия накануне революции / пер. с франц. Д. Протопопова и Ф. Ге. – М.; Петроград: Гос. изд-во, 1923 // http://az.lib.ru/p/paleolog_m/text_0010.shtml. Запис у щоденнику від 13 (26) квітня.

Там само. (Запис у щоденнику М. Палеолога від 14 (27) квітня.)