Данило Яневський - Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Відмова уряду вийти за межі свого мандата, за межі чинного правового поля, вважає О. Кудлай, «змусила» Центральну Раду «вдатися до рішучих дій, а саме – видати свій I Універсал» .

Намагаючись перевести діяльність УЦР в правове поле, Петроград спочатку прагнув «обмежити коло повноважень Генерального Секретаріату та кордонів автономної України», що було оформлено в «Інструкції Генерального секретаріату Тимчасового уряду на Україні» . І в такій ситуації, вважає дослідниця, перед Центральною Радою не було іншого вибору, як іти революційним шляхом та видати I Універсал. У вересні-жовтні уряд натомість удався до тактики ігнорування Генерального секретаріату, а УЦР та ГС, дотримуючись «обережного та пасивного» курсу, «не змогли опанувати ситуацію в Україні» та «взяти до своїх рук кермо влади в краї» [89] Кудлай О. Б. Центральна Рада – Тимчасовий уряд: боротьба за автономію (березень—жовтень 1917 р.): дис. канд. іст. наук. – К., 1997. – 18 с. – С. 9, 10, 12, 14–16. .

Розпочався наступ Антанти біля Мессін.

Комітет Центральної Ради призначив М. Ткаченка своїм представником в «юридичній нараді з підготовки проекту про Установчі збори» , фактично визнавши тим самим свій статус як «національно-політичної організації» [90] Другим представником незабаром став П. Стебницький. Див.: УЦР… – Т. І. – С. 88, 535. .

Візит військового та морського міністра О. Керенського до УЦР. Міністр закликав українських діячів «бути мудрими та спокійними»: «Я не знаю, в каком смысле вы говорите об автономии Украины. Я могу категорически заявить, что во Временном правительстве есть желание сделать все, что возможно, что по долгу и совести они могут считать возможным, позволительным брать на себя, в том числе и все, что касается автономии Украины. Но вот вы говорите про санкцию Учредительным собранием, значит вы хотите поставить Учредительное собрание перед готовым фактом, а мы бы хотели, чтобы Учредительное собрание положило основание самому факту» .

М. Грушевський, зі свого боку, виклав точку зору, фактично – ультиматум УЦР до Тимчасового уряду: «Мы ведь говорим лишь о восстановлении нас в старых правах. Мы имели документ, который у нас потом вырвали Романовы. У нас существовало право, и мы позволяем себе требовать его обратно. <���…> Мы больше ждать не можем… Удовлетворение требований украинского народа откладывать нельзя, и Центральная Рада не могла бы взять на себя ответственности за последствия в случае, если бы они удовлетворены не были» [91] УЦР… – Т. І. – С. 91, 92. .

Наступні події: саме на цій зустрічі відбувся остаточний розкол між членами «Великого сходу народів Росії», які підтримували несумісні між собою концепції державного переустрою і, отже, розв’язання національного питання в Російській державі.

Перша група – умовно назвімо її «правою» (О. Гальперін, О. Керенський, М. Василенко, Д. Дорошенко, М. Суковкін, М. Терещенко та інші) – обстоювала правовий шлях вирішення проблеми на загальноросійських Установчих зборах.

Друга група, яку умовно можна назвати «лівою» (М. Грушевський, С. Петлюра, С. Єфремов та інші), вирішила піти неправовим шляхом створення Української держави.

Завершився наступ Антанти біля Мессін. За 10 днів боїв війська країн Згоди захопили територію площею майже 50 кв. км.

Перший з’їзд рад Румунського фронту, Чорноморського флоту, Одеської області (Ради робітничих і солдатських депутатів Бессарабської, Херсонської, Таврійської і частини Подільської губерній) підтримав політику Тимчасового уряду та ухвалив резолюцію на підтримку українського руху.

Е. Вандервельде (1866–1938 рр.), державний діяч, міністр закордонних справ Бельгії(1925–1927 рр.) . Суспільне надбання

До Києва завітав один з лідерів II Інтернаціоналу Еміль Вандервельде (вірогідно (м)).

Військовий міністр О. Керенський заборонив проведення ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, головою якого було обрано письменника В. Винниченка.

I Всеукраїнський селянський з’їзд [92] Як зазначили укладачі збірки «Українська Центральна Рада. Док. і матеріали», «фактично це був з’їзд делегатів від Селянської спілки, тобто від незаможного (виділено нами. – Д. Я. ) селянства» . – УЦР… – Т. І. – С. 535. зажадав «встановлення в Росії федеративно-демократичної республіки з національно-територіальною автономією України та забезпечення прав національних меншостей» [93] Політичні системи України 1917–1920 років: спроби творення і причини поразки. – К.: Дух і Літера, 2003. – 767 с. – С. 89. .