Євгеній Литвак - Епоха слави і надії

На сьогодні про місцезнаходження Дев'яти книг нічого невідомо. Згадки про ці труди зустрічаються у багатьох стародавньоіндійських письмових джерелах, але жоден з них археологам так і не вдалося виявити. Імовірно деякі книги досі зберігаються у Монастирях Тибету і Індії. І зрозуміло, буддійські лами зроблять все можливе, щоб ці знання ніколи не потрапили до представників сучасної цивілізації.

Частина

1

Англія. Лондон. Готель Hilton.

Сидячи біля розкритого настіж вікна, він маленькими неквапливими ковтками цідив міцну каву без цукру і дивився кудись далеко, за самий небокрай. На подив безхмарне небо, глибокого синього кольору підморгувало яскравими зірками, виразно видима Велика Ведмедиця раптом нагадала про батьківщину. Здавалося, що прогнози брешуть про майбутні дощі, але холодний поривчастий вітер, що тріпав світло-русяве волосся, не давав забути, що характер у Лондона на рідкість мінливий.

Він задумливо провів пальцем по легкій щетині, яка хоч і надавала солідності, але все одно не робила його старше. Ніколас зовсім не виглядав на свої тридцять. Погляд вловив швидке миготіння зірки, що падала, і відразу згадалася, по – хлопчачому безглузда звичка, загадувати бажання. Губи торкнула легка посмішка, Ніколас не бачив чужого неба, погляд спрямувався в минуле, кудись до теплих, трохи змащених спогадів.

Хотілося зірватися, кинути все і додому – додому – додому, але справу, яка привела його сюди, не можна було ні відкласти, ні доручити комусь іншому.

Зробивши останній ковток, Ніколас відставив чашку на підвіконня і знову повернувся до виду в вікні. А подивитися було на що: якщо над головою розгорнулося оксамитове синяво-чорне небо, то внизу, виділяючи велич і старовину, сяяло Вестмінстерськє абатство – спадщина короля Саберта. Як і обіцяли в одній з брошур найкомфортабельнішого готелю "Hilton" : "В нашому номері на двадцять третьому поверсі ви зможете насолодитися пишністю Лондона з висоти пташиного польоту". Висоти Ніколас ніколи не боявся, навпаки, вона його притягувала. Тому він без зайвих роздумів вирішив зупинитися саме тут.

Ніколас відніс на стіл порожню чашку, бездумно пробігся поглядом по запропонованому меню, навіщось клацнув кілька разів вимикачем і знову повернувся до вікна. Він із зітханням подивився на циферблат золотого Rolex : маленька стрілка впевнено наближалася до чотирьох годин, а сну не було ні в одному оці. З ним таке часто траплялося, якщо доводилося ночувати у новому місці.

Накинувши шкіряну куртку, Ніколас закрив двері, вивченого вздовж і поперек номера. На безшумному, виблискуючому полірованим деревом і дзеркалами ліфті, спустився в хол, де ввічливо привітався з охоронцем, осанка якого чимось нагадала королівських гвардійців. Дворецький, ніби всю ніч тільки і чекав його появи, послужливо відчинив скляні двері.

Вулиця зустріла його різнокольоровими вогнями реклам. Правда, через пронизливий осінній вітер, який ганяв по тротуарах опале жовте листя, бажаючих прогулятися було явно не багато. Застебнувши блискавку на куртці до самого підборіддя, Ніколас поспішив до припаркованих вздовж узбіччя таксі і прослизнув на заднє сидіння першого – липшого автомобіля.

– Доброї ночі, сер. – По – англійськи церемонно привітався водій. – Куди їдемо?

– Доброї, – кивнув Ніколас. – Я давно не був в Лондоні. Хотілося б просто покататися по нічному місту.

– Як скажете, – рикнув мотор, і машина плавно рушила з місця.

Відкинувшись на спинку сидіння, Ніколас намацав у кишені свій заповітний талісман, з яким не розлучався, куди б не занесло його життя – невеликий, розміром з долоню – ловець снів. Так непомітно сон, що вислизав від Ніколаса добру половину ночі, наздогнав його на задньому сидінні лондонського таксі.

Через якийсь час помітивши, що пасажир міцно заснув, водій припаркувався біля непримітної закусочної, яка, судячи з виду, пережила свої кращі часи років з десять назад, не менше. Тихенько покрехтуючи, він виповз з машини і, трохи згорбившись через роки сидячої роботи, сховався за обшарпаними дверима. Чашкою теплого чаю, як він спочатку розраховував, не обійшлося. Його друзі, такі ж постійні клієнти, якраз зібралися за більярдним столом. Зігравши кілька партій, водій сів назад за кермо, на вулицях зовсім розвиднілось. Повернувшись до готелю, він розбудив пасажира.

У втомленого і невиспаного Ніколаса, що кліпав очима, не знайшлося ні сил, ні бажання сперечатися з пред'явленою сумою за сто дванадцять миль поїздки. Він тільки охриплим зі сну голосом запитав, чи можна розплатитися картою і поспішив в готель, щулячись від вітру, що здавався крижаним після теплого салону.