Рафаель Сабатіні - Одіссея капітана Блада

— Пане бароне! Арешт капітана піратів був безглуздям. Тримати його й далі під арештом буде божевіллям. У нас замало солдатів, щоб відповісти силою на силу.

— В такому разі, пане, може ви скажете мені, що ж нам робити надалі? Виходить, мені доведеться підкоритися диктату цього капітана Блада? Виходить, операція, яку ми намітили, буде проводитися так, як він захоче? Коротше кажучи, чи повинен я, представник короля Франції в Америці, бути весь час у повній залежності від цих негідників?

— Ну, що ви? Ні в якому разі! Я вербую добровольців тут, на острові Гаїті, і набираю загін негрів. Коли я закінчу цю справу, ми матимемо до тисячі чоловік, без піратів.

— Чому б тоді нам зараз же не відмовитись від їх послуг?

— Тому що вони завтра будуть вістрям тієї зброї, яку ми викуємо. У військових діях того типу, які ми плануємо собі, вони більш досвідчені, і те, що сказав Блад, не є перебільшенням. Один пірат у бою справді вартий трьох солдатів. А тоді у нас буде досить сил, щоб тримати піратів у руках. Хочу сказати вам, що в них тверді поняття про честь. Вони точно дотримуватимуться умов і не завдадуть нам ніяких неприємностей, якщо ми будемо з ними справедливі. Повірте моєму слову, а мені не вперше доводиться мати з ними справу.

Де-Рівароль удав, що слова де-Кюссі заспокоїли його. Баронові необхідно було врятувати свій престиж. А оскільки губернатор якоюсь мірою підказав йому засоби до цього і дав певні гарантії на майбутнє, то він піднісся духом.

— Гаразд, — сказав він. — Запросіть сюди, будь ласка, капітана Блада.

Блад увійшов до кімнати, сповнений гідності. Самовпевненість корсара дратувала де-Рівароля, але він приховав своє роздратування.

— Ось що, капітане: я порадився з губернатором і з нашої розмови допускаю, що могла статися помилка. Справедливість, можете бути певні, переможе. Я сам головуватиму на раді, до складу якої, крім мене, увійдуть два моїх старших офіцери, ви і один з ваших офіцерів. Ми зразу ж проведемо безстороннє розслідування, і винний, тобто той, хто розпочав сварку, буде покараний.

Капітан Блад вклонився. Йому аж ніяк не хотілося вдаватися до крайніх заходів.

— Чудово, пане бароне. А зараз дозвольте ще одне запитання. Ідеться про нашу угоду. Я хотів би знати: стверджуєте ви її чи анулюєте?

Очі де-Рівароля звузились до ледве помітної щілинки. Його захопила думка про те, що йому сказав де-Кюссі: пірати повинні бути вістрям тієї зброї, яку він викує. Без них не можна обійтися. Він зрозумів, що допустився тактичної помилки, торгуючись з Бладом. Відступ у таких випадках завжди пов'язаний з втратою престижу. Адже де-Кюссі набирав зараз добровольців, щоб зміцнити його сили. Коли він матиме їх у своєму розпорядженні, питання про розподіл трофеїв можна буде переглянути. А поки що необхідно відступити по можливості пристойніше.

— Я думав про це, — промовив він. — Моя думка поки що залишається незмінною, але, враховуючи те, що пан де-Кюссі вже дав згоду на ваші умови, ми повинні задовольнити їх. Угоду стверджено, сер.

Капітан Блад знову вклонився. Даремно де-Рівароль шукав на його міцно стиснутих устах хоч найменшого натяку на переможну посмішку. Обличчя пірата, як і раніше, залишалося спокійним.

Того ж дня після обіду Волверстона звільнили, а французькому офіцерові, що розпочав з ним сварку, присудили два місяці арешту. Таким чином, справедливість перемогла. Але сам по собі такий початок не обіцяв нічого доброго: незабаром за цим випадком потяглася ціла низка нових конфліктів.

Через тиждень Блада та його офіцерів викликали на раду, яка мала розробити плани операцій проти Іспанії. Де-Рівароль вислав свій проект нападу на багате іспанське місто Картахену. Капітан Блад не міг приховати свого здивування. Коли ж де-Рівароль роздратовано попросив його пояснити, чому той так здивувався, Блад одверто заявив:

— Коли б я командував французькими королівськими військами в Америці, я б не мав жодного сумніву чи вагання в тому, як найкраще послужити своєму королю і французькому народові. Думаю, що для пана де-Кюссі, як і для мене, ясно, що зараз ми повинні негайно захопити іспанську частину острова Гаїті і перетворити весь цей родючий і прекрасний острів у власність Франції.

— Це можна зробити потім, — відповів де-Рівароль. — А я хочу почати з Картахени.

— Ви хочете сказати, сер, що ми маємо вирушити у цю авантюрну подорож через Карібське море, нехтуючи тим, що лежить у нас коло порога? У нашу відсутність іспанці можуть вторгнутись на французьку частину острова Гаїті. Якщо ж ми почнемо з того, що розгромимо іспанців тут, то позбудемося такої небезпеки. До того ж Франція дістала б у своє володіння одну з найбільш жаданих колоній у Вест-Індії. Ця операція не становить собою особливих труднощів, її можна провести дуже швидко. А коли ми її здійснимо, то матимемо досить часу, щоб вирішити плани дальших дій. Мені здається, що треба починати саме з такої операції.