Рафаель Сабатіні - Одіссея капітана Блада

А ще через годину, тільки-но барон і де-Кюссі сіли обідати, як негр-лакей доповів про прихід капітана Блада. Де-Рівароль роздратованим голосом погодився прийняти його. В кімнату увійшов елегантно одягнений джентльмен у чорному, гаптованому сріблом, камзолі. Його смагляве з правильними рисами обличчя було старанно поголене. На комір з тонких мережив спадали кучері чорного парика. У правій руці джентльмен тримав чорного крислатого капелюха з плюмажем з червоного страусового пір'я, а в лівій — тростину з чорного дерева. Підв'язки з пишними бантами з стрічок підтримували його шовкові панчохи. Чорні розетки на черевиках були майстерно оздоблені золотом.

Барон де-Рівароль не одразу впізнав Блада. Той здався зараз років на десять молодшим. Але гострі блакитні очі під рівними чорними бровами не можна було забути, вони доводили, що перед ним саме той, про кого щойно доповідали. Почуття власної гідності остаточно повернулося до Блада, і навіть зовнішністю він хотів підкреслити, що розмовлятиме з бароном як рівний з рівним.

— Я прийшов невчасно, — чемно вибачився Блад. — Шкодую, але моя справа не терпить зволікань. Йдеться, пане де-Кюссі, про капітана Волверстона, якого ви заарештували.

— Це зроблено за моїм наказом, — вихопився де-Рівароль.

— За вашим!? А я думав, що за наказом губернатора острова Гаїті — пана де-Кюссі.

— Поки я тут, шановний добродію, вища влада належить мені. Прошу взяти це до відома.

— От і добре. Але вам, очевидно, невідомо, що тут сталася помилка.

— Як ви сказали? Помилка?

— Так, помилка. Відверто кажучи, я вжив занадто пристойне слово. Але воно в якійсь мірі доцільне, бо позбавляє нас зайвих суперечок. Ваші люди, пане де-Рівароль, арештували не того, кого слід. Винен французький офіцер, який поводився нахабно і задирливо, а затримали Волверстона. Прошу негайно скасувати ваше розпорядження.

На яструбиному обличчі де-Рівароля виступили багряно-червоні плями, а його чорні очі аж на лоба полізли від обурення.

— Сер, ви… ви нахаба! І ваше нахабство нестерпне! — зарепетував він, затинаючись, хоч взагалі і вмів володіти собою.

— Ви даремно витрачаєте слова, пане бароне. Ми з вами у Новому Світі, і зветься він так не випадково. Тут усе нове для людини, що виросла серед забобонів Старого Світу. У вас, звичайно, ще не було часу зрозуміти всю його новизну, тому я й не звертаю уваги на образливі слова, які ви щойно тут виголошували. Однак справедливість залишається однаковим поняттям і в Новому Світі і в Старому Світі. В даному разі справедливість вимагає звільнення мого офіцера і покарання вашого. Я уклінно прошу вас задовольнити моє клопотання.

— Уклінно? — зневажливо пирхнув розгніваний барон.

— Саме так, генерале. Водночас я хочу нагадати вам, пане бароне, що в моєму розпорядженні вісімсот піратів, а у вас тільки п'ятсот солдатів. Пан де-Кюссі підтвердить, що один пірат у бою вартий трьох солдатів. Я цілком відвертий з вами, бароне, щоб не марнувати часу і не ображати один одного. Або ви негайно звільните капітана Волверстона, або ми будемо змушені звільнити його самі. Наслідки можуть бути жахливими, і це на вашому сумлінні, бароне. Ви тут найвища влада. Слово за вами.

Де-Рівароль зблід, і губи його посиніли. За все його життя ще ніхто не розмовляв з ним так сміливо й зухвало. Але він визнав за краще стриматись.

— Буду вдячний, якщо ви почекаєте в передпокої. Я хочу переговорити з паном де-Кюссі і повідомлю вас про моє рішення.

Як тільки за капітаном зачинилися двері, вся злість барона знову обернулась проти де-Кюссі.

— І отаких людей ви взяли на королівську. службу, людей, які не служать, а диктують, до того ж перед виконанням завдання, заради якого я прибув сюди, з Франції! Яке пояснення ви можете мені дати, пане де-Кюссі? Так от знайте, я незадоволений вами. Навіть більше, та ви й самі це бачите, я просто обурений.

Обличчя де-Кюссі витяглося, а сам він випрямився і гордовито промовив:

— Вам не дають права докоряти мені ні ваш ранг, сер, ні ті факти, якими ви оперуєте. Я завербував до вас на службу саме тих, кого ви просили. І не моя провина, що ви не вмієте поводитися з ними. Як вам уже говорив капітан Блад, ви перебуваєте в Новому Світі.

— Так, так! — злорадно посміхнувся де-Рівароль. — Ви, я бачу, не тільки даєте пояснення, а ще й насмілились доводити, що я ж сам і винен! Мені подобається ваша відвага! Але досить! Ви кажете, що в Новому Світі нові й звичаї? Хай так, але з часом я примушу цей Новий Світ пристосуватися до мене! — В голосі барона зазвучала погроза. — Та зараз, на жаль, я змушений приймати все таким, як є. І ви, пане, знаючи варварські порядки Нового Світу, порадите, виходячи з свого досвіду, що нам робити?