Жуль Верн - Таємничий острів

– Атож, наш острів дуже гарний і гостинний, – відповів Пенкроф. – Я його люблю, як свою стареньку матір! Він прихистив нас, бідних і знедолених, а чого бракує тепер його п’ятьом синам, котрі впали із неба?

– Нічого не бракує, капітане, – відповів Наб. – Нічого не бракує!

І двоє бравих чоловіків щосили тричі гукнули «Слава!» на честь острова!

Тим часом Гедеон Спілет, прихилившись до щогли, змальовував панораму, що розгорнулася в нього перед очима.

Сайрес Сміт мовчки вдивлявся в берег.

– Ну, пане Сайресе, – хвалькувато мовив Пенкроф. – Що скажете про наш бот?

– Ніби непогано тримається, – відповів інженер.

– Згоден! А тепер, як ви гадаєте, на ньому можна вирушати у більш-менш тривалу подорож?

– Яку подорож, Пенкрофе?

– Та, наприклад, до острова Табор?

– Друже мій, – відповів Сайрес Сміт, – гадаю, в разі нагальної потреби, «Бонавентурові» можна довіритись і вирушити навіть далі, але, знаєте, я не хотів би, щоб ви відпливали до острова Табор хоча б тому, що вас ніщо до цього не змушує.

– Людям до душі знайомитися із сусідами, – відповів Пенкроф, що вперто стояв на своєму. – Острів Табор – наш сусід, та ще й єдиний! Його варто відвідати хоча б із чемності!

– Хай йому біс! – зауважив Гедеон Спілет. – Виявляється, наш друг Пенкроф дотримується світських звичаїв!

– Нічого я не дотримуюсь, – огризнувся моряк, якого трохи дратував інженерів опір, хоч він і не хотів завдавати прикрощів Сайресові Сміту.

– До того ж, – додав інженер, – зважте на те, Пенкрофе, що ви не можете пливти до Табора сам-один.

– Мені досить одного напарника.

– Припустімо, так, – відповів Сайрес Сміт. – Тоді острів Лінкольна ризикує зостатися без двох колоністів і з п’яти чоловіків нас може залишитися троє.

– Із шести! – відповів Пенкроф. – Ви забули про Юпа.

– Із семи! – додав Наб. – Топ не гірший від Юпа!

– Ми нічим не ризикуємо, пане Сайресе, – наполягав Пенкроф.

– Може, й так, Пенкрофе, але я повторюю: ви без ніякої потреби наражаєтесь на небезпеку!

Упертий моряк промовчав, вирішивши повернутися до їхньої розмови згодом. Проте він і уявити не міг, що незабаром на допомогу йому прийде випадок, який перетворить його досить сумнівну примху на гуманний вчинок.

I справді, після плавання у відкритому морі «Бонавентур», прямуючи до порту Повітряної Кулі, став підходити ближче до берега. Екіпажеві належало ще з’ясувати, чи зможе він пройти між мілиною і підводними рифами, бо колоністи мали намір улаштувати в тій бухточці його порт прописки.

До берега лишалося тільки півмилі, і, щоб іти проти вітру, доводилося маневрувати. Бриз, на шляху якого постали гори, ледь-ледь напинав вітрила, і бот повільно йшов по рівній як скло морській гладіні, котру лише зрідка брижив легкий вітерець.

Стоячи на носі судна і вказуючи фарватер, Герберт несподівано крикнув:

– Тримай проти вітру, Пенкрофе, тримай проти вітру!

– Що там таке? – підводячись, запитав моряк. – Скеля?

– Ні… Зачекай, – відповів Герберт. – Щось погано видно?.. Тримай ще трохи проти вітру… Добре… Трохи вперед…

І по цих словах, лігши на палубу, Герберт швидко занурив руку в воду і за мить схопився на рівні ноги:

– Дивіться, пляшка!

Колоністи побачили в його руці закорковану пляшку, щойно підхоплену за кілька кабельтових від узбережжя.

Сайрес Сміт узяв пляшку з юнакових рук, мовчки відкоркував її і витяг підмоклу записку, на якій ще можна було розібрати такі слова:

«Зазнав корабельної аварії… Острів Табор 153° західної довготи, 37°11» південної широти».

Вирішено пливти. Припущення. Лаштування в дорогу. Три пасажири. Перша ніч. Друга ніч. Острів Табор. Пошуки на піщаному березі. Пошуки в лісі. На острові – жодної живої душі. Тварини. Рослини. Житло. Хижка порожня.

– Хтось зазнав корабельної аварії! – вигукнув Пенкроф. – І тепер, відрізаний од світу, чекає допомоги на Таборі, за кілька сотень миль від острова Лінкольна! О, пане Сайресе, невже й тепер ви проти мого від'їзду на той острів!

– Ні, Пенкрофе, – відповів Сайрес Сміт. – Треба вирушати якнайшвидше.

– Завтра?

– Завтра.

Інженер досі ще тримав витягнуту з пляшки записку. На хвилину замислившись, він додав: