– Подивимося, – сказав Гленарван і дуже обережно відкоркував пляшку.
Кают-компанію огорнув насичений дух морської води.
– Що там? – із суто жіночим нетерпінням запитала Гелена.
– Так, я мав рацію, – відгукнувся Гленарван, – тут є документи.
– Документи! Документи! – вигукнула леді Гелена.
– Але, мабуть, вони підмокли, – зауважив Гленарван, – їх неможливо витягнути, так міцно вони прилипли до стінок пляшки.
– Розбиймо пляшку, – запропонував Мак-Наббс.
– Я ліпше б її зберіг, – відповів Гленарван.
– І я, – погодився майор.
– Звичайно, – втрутилася Гелена, – та оскільки вміст цінніший за ємність, то я пропоную пожертвувати нею.
– Достатньо, сер, відбити шийку, – порадив Джон Манглс, – і можна буде вийняти документи, не пошкодивши їх.
– Правильно, Едуарде! – вигукнула леді Гелена.
Папери і справді годі було витягнути, тож лорд Гленарван вирішив відбити шийку дорогоцінної пляшки. Та оскільки кам’янистий наріст на пляшці набув твердості граніту, довелося скористатися молотком. Незабаром на стіл посипалися дрізки скла і показалися злиплі клаптики паперу. Гленарван обережно вийняв їх, розклав перед собою. Гелена, майор і капітан тісним колом обступили його.
Клаптики паперу з пляшки були наполовину роз’їдені морською водою. Із розпливчастих рядків ледь можна було вгадати кілька незрозумілих слів. Протягом декількох хвилин Гленарван уважно розглядав клаптики. Він повертав їх навсібіч, роздивляючись на світло і вивчаючи найменші сліди вцілілих слів, які пощадило море. Нарешті він обернувся до друзів, які пильно дивилися на нього.
– Тут, – сказав він, – три документи, мабуть копії одного і того ж. Одного написано англійською, другого – французькою, а третього – німецькою. Переконливим свідченням цього є декілька вцілілих слів.
– А чи можна вловити зміст документа? – запитала леді Гленарван.
– Важко сказати напевне, люба Гелено, адже слова, що вціліли, вельми уривчасті.
– Можливо, документи доповнять один одного? – припустив майор.
– Поза сумнівом, – відповів Джон Манглс. – Навряд чи морська вода у трьох документах знищила одні й ті самі слова. Звіряючи уривки вцілілих фраз, ми докопаємося до їхнього змісту.
– Тож займімося цим, – запропонував лорд Гленарван, – але робімо це поступово. Почнемо з англійського документа.
У цьому документі рядки і слова були розташовані так:
….. 62………………… Bri……………. gow
sink……………………………………… stra
………….. aland…………………………….
……….. skipp… Gr…………………………
…………………………… that monit… of long
and………………………………….. ssistance
…………………… lost
– Так, тут важко щось зрозуміти, – розчаровано сказав майор.
– У всякому разі, – зауважив капітан, – це англійський варіант.
– Безперечно, – відгукнувся лорд Гленарван, – слова sink, aland , that and, lost уціліли; а skipp , очевидно, означає «шкіпер». Мабуть, ідеться про якогось містера Гр., капітана судна, що зазнало аварії. Слова sink, aland, that, and, lost відповідно означають: «зазнати катастрофи», «на землі», «цей», «і», «зниклий».
– Додамо до цього обривки слів monit і ssistance , – сказав Джон Манглс – їх зміст цілком зрозумілий: monition – «документ» і assistance – «допомога».
– Ну ось, нам уже дещо відомо! – вигукнула Гелена.
– На жаль, тут бракує багатьох рядків, – зауважив майор. – Як дізнатися назву загиблого судна і місце катастрофи?
– Ми все з’ясуємо, – відповів лорд Гленарван.
– Безперечно, – погодився майор, який завжди приєднувався до загальної думки. – Але як?
– Доповнюючи один документ іншим.
– То берімося до справи! – благала леді Гелена.
Другий клаптик паперу був більше попсований за попередній. На ньому вціліло лише трохи незв’язних слів, розташованих у такому порядку:
7 Juni………………… Glas
………………… zwei…….. atrosen
………………………. g raus
……………………… bringt.. ihnen
– Це написано німецькою, – вигукнув Джон Манглс, глянувши на папір.
– Ви знаєте цю мову, Джоне? – запитав Гленарван.
– Знаю, і дуже добре, сер.
– То перекладіть нам ці слова.
Капітан уважно вивчив документ.
– Перш за все, – сказав він, – ми можемо встановити дату катастрофи: 7 Juni , тобто 7 червня; зіставляючи це з цифрою 62 англійського тексту, ми отримаємо точну дату: 7 червня 1862 року.
Читать дальше