Вадим Собко - Скеля Дельфін

Тепер було невідомо, хто кого переможе. Вася був певен, що тепер йому вже вдасться втекти, але зовсім забув про ранку, з якої весь час сочилася кров. Сили з кожною хвилиною зникали. Проте, стоячи на своїй скелі, він спокійно чекав, поки Глоба під’їде ближче.

Шлюпка опинилася зовсім недалеко, і несподівано Вася почув ласкавий голос Глоби:

— Ну, ти, герой, годі тобі плавати. Годі тобі у воді мокнути. Лізь у шлюпку, будемо миритися!

— Не обдуриш, катюго, погибелі на тебе немає! — крикнув Вася. Він добре помітив, як Глоба ледь-ледь ворушив лівим веслом, намагаючись підігнати шлюпку ближче.

Глоба тільки вилаявся у відповідь. Хитрість його виявилась марною.

Це було дивне і дике полювання дорослого чоловіка в човні на маленького пораненого хлопця. Вася поринав у воду, пропливав під шлюпкою, навіть інколи хапався за її корму, а коли Глоба кидався туди, відпливав на кілька метрів і чекав, поки Глоба знову сяде на весла

Але сили з кожною хвилиною залишали маленьке тіло і, побачивши смертельно бліде Васине личко, Глоба зрозумів, що перемога вже недалеко. Він навмисне кружляв по воді, примушуючи Васю плавати якомога більше. Правда, Вася примудрявся хапатися за корму і відпочивати кілька секунд, поки Глоба зривався зі свого місця, але ці секунди були такими короткими!

Глоба твердо вирішив убити Васю тут, недалеко від скелі Дельфін, куди дуже рідко приходять люди. Тут злочин могли викрити тільки через багато часу або й зовсім не викрити. У всякому разі, поки знайдуть Васю, Глоба встигне зникнути в одному з великих міст Радянського Союзу.

Сили покидали Васю. Все важче й важче підводилися над водою рученята, все неслухнянішим ставало тіло, все болючішою здавалася ранка на стегні. Глоба ганявся за ним спокійно, настирливо, певний своєї перемоги. Тільки чудо могло зараз урятувати Васю.

Хлопець не просив пощади Жодне слово благання не зірвалося з його посинілих уст. Пощади він не чекав. Навіть жах уже минув, і все тіло стало важким і безвільним. У ньому вже не залишилося сили, щоб плавати, поринати у воду, рятуватися.

Вася знову опинився на тій самій підводній скелі і став. Зовсім недалеко височіла скеля Дельфін, і вода хлюпотіла на камінні.

Там міг би бути порятунок, але доплисти туди вже не було сили, якби навіть Глоба цьому не перешкоджав. Шлюпка підпливла зовсім близько. Вася не ворухнувся. Він дивився просто у вічі Глобі. Чекаючи, що Вася знову, як завжди, порине у воду, Глоба з веслом у руках підвівся з лави.

Але Вася не ворушився. Його оченята дивилися суворо і дрібненькі зуби міцно вп’ялися в нижню губу, затамовуючи крик.

Глоба зрозумів: Вася вже не втече. Вася мусить умерти тут.

Важке червоне весло високо піднялося над білявою голівкою.

Вдарити Глобі не вдалося.

Чайки з криком злетіли із скелі Дельфін і гучний свист прорізав тихе повітря.

Глоба швидко, намагаючись приховати свій рух, опустив весло.

Просто на шлюпку з-за скелі Дельфін мчав гоночний човен клубу «Юних піонерів».

Свист хльоснув Глобу по вухах, немов удар батога. Більше не цікавлячись Васею, він дивився на гоночний човен. Там виднілися тільки стривожені дитячі личка. Глоба полегшено зітхнув. Тепер було перед ним єдине завдання: затримати тут піонерів, цих нежданих і небажаних свідків, а самому якомога швидше добратися до пристані і притьмом тікати з міста.

Глоба поклав весло і спокійно сів на лаву, чекаючи, поки човен підійде зовсім близько.

Вася десь зник. Скільки не шукав очима Глоба, на поверхні води ніде не було видно маленької білявої голівки. Очевидно, сили залишили хлопця і, не змагаючись більше, він опустився під воду, на дно, до мертвооких зелених крабів.

Човен підійшов зовсім близько і спинився за кілька метрів від шлюпки.

Глоба дивився на піонерів, і піонери мовчки дивилися на Глобу. Починати розмову ніхто не хотів. Через дві хвилини, коли мовчанка вже стала надто важкою й гнітючою, Глоба помалу опустив руку в кишеню і витяг револьвер.

Двічі він підкинув його па руці. Сонце сліпуче відбивалося на полірованих гранях. Потім узяв револьвер у руку і, не поспішаючи, наставив його на піонерів.

Школярі зблідли. Ще ніколи в житті не доводилось їм зустрічатися з живим бандитом. Бандит обов’язково мусив бути десь у полі або в степу, в чоботях, і в якомусь незвичайному одязі, а тут на тобі — високий, чисто поголений чоловік у модному сірому костюмі з яскравим галстуком.