Вадим Собко - Скеля Дельфін

Військовий, якому доручили розібратися в усьому, скористався катером, щоб подивитися, що відбувається біля скелі Дельфін

Вони говорили про те, про се, але думки їх були там, біля скелі, де під водою на великому плоскому камені лежала яхта «Галатея».

До скелі Дельфін моторці залишалося десять хвилин ходу…

Куля пройшла глибоко у воду, залишивши довгий білий слід.

Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха. Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге.

Хлопця охопив смертельний жах, і він закричав. В цьому крикові не було жодної нотки благання, був тільки страх. Але в той же час Вася насторожено слідкував за кожним рухом Глоби Намагаючись розв'язати вузол, він весь час розхитував шлюпку, і Глобі було дуже важко добре прицілитися.

Коли палець Глоби на спуску ледве помітно здригнувся, Вася поринув у воду, і друга куля пішла в глибину моря, залишивши після себе такий же пінистий слід Вона пройшла зовсім недалеко від Васиної голови. Хлопець добре чув мелодійне гудіння розсіченої воли

Треба було за всяку піну звільнитися від мотуза Під водою Вася міг би доплисти до надійних схованок між камінням скелі Дельфін і врятуватися. Він ламав собі пальці, намагаючись розв'язати подвійний намоклий вузол, і з жахом думав про ту мить, коли йому доведеться виринути недалеко від шлюпки. Вузол вже почав трохи піддаватися, але повітря в легенях невистачало і хоч-не-хоч треба було виходити на поверхню.

Третій постріл пролунав саме в той момент, коли Вася виринув з води.

Щось гаряче обпекло Васі лівий бік, проте болю не було. Куля пройшла під шкірою біля стегна, і вода тут зразу ж ледве помітно порожевіла.

Глоба знову цілився в хлопця.

Вася намагався не дивитися на Глобу, на його червоні, налиті кров’ю очі. З усієї сили, ламаючи нігті, розв’язував він туго затягнутий вузол. Розв’язати вдалося саме тоді, коли Глоба вистрілив учетверте. Але шлюпка хитнулася від останнього Васиного ривка, і куля зі свистом пішла в повітря десь далеко за скелю Дельфін.

Вася невимовно зрадів, коли важкий намоклий мотуз, нарешті, випустив його із своїх цупких обіймів. Він вирішив негайно поринути у воду, під водою добратися до скелі Дельфін і там заховатися десь під камінням.

Цей план було виконати важче, ніж придумати. Сили потроху залишали Васю. У воді невелика ранка зовсім не боліла, але з неї текла й текла кров, а це вкрай знесилювало і без того вже стомленого хлопця. Поринувши, він зрозумів, що не тільки не допливе до скелі, а навіть під шлюпкою не зможе пройти так, щоб Глоба цього не помітив. Залишалося одне: триматися на поверхні води, уважно слідкуючи за кожним рухом Глоби, і поринати, як тільки ледве помітно ворухнеться палець на спуску.

Це була страшна гра, гра зі смертю! На виграш у Васі не було майже ніяких шансів. Та він мусив боротися, боротися до кінця.

Коли Васі вдалося відв’язати мотуз, у повітрі повисла скажена лайка. Три постріли, один за одним, прозвучали над морем, коли Вася знову виринув на поверхню. На цей раз жодна з куль розлютованого Глоби, який стріляв, стоячи в хиткій шлюпці, не зачепила його.

Ще раз люто вилаявшись, Глоба засунув револьвер у кишеню. Зараз ця зброя мала не більше значення, ніж звичайна каменюка: патронів там більше не було.

Тепер Глоба стояв у шлюпці й озирався навколо. Йому почулися якісь звуки, і він сторожко дивився, чи не з’явився де-небудь хтось, зацікавлений частими пострілами. Але навколо нікого не було видно. Десь за скелею Дельфін тихо жило повільним життям вихідного дня місто, і тільки чайки над скелею кружляли в повітрі й падали до води у тривозі.

Оглянувшись на всі боки, Глоба знову звернув свою увагу на Васю. Хлопець знайшов якийсь підводний камінь і стояв на ньому, спочиваючи.

Глоба вилаявся і пожалкував, що зараз у нього немає більше жодного патрона. Зовсім нерухома голівка хлопця являла собою прекрасну мішень і влучити в неї було не важко.

За всяку ціну Глоба мусив позбутися Васі. Тепер вже напевне хлопець не змовчить і розкаже кому-небудь про все.

Глоба вирішив спробувати піймати в’юнкого і спритного Васю, взяти його в човен, а тоді вже вирішувати його долю.

Поспішаючи, він сів на весла і рушив шлюпкою до того місця, де виднілася біла голівка.

Вася одразу ж зрозумів намір Глоби. Спочатку він не знав, чому не чути більше пострілів, але, зрозумівши, зрадів неймовірно.