Микола Трублаїні - Пригоди в повітрі

Через хвилину перед ними стояла русява дівчина з сірими очима, одягнена у військовий френч. На петлицях червоніли трикутнички.

Командир бригади подивився на дівчину-пілота, хотів щось спитати, коли в двері постукали:

— Увійдіть! — гукнув він.

В кімнату зайшов льотчик років тридцяти п'яти. Груди його прикрашав орден Червоної Зірки.

— З'явився на виклик, товаришу командир!

— Здрастуйте, капітан Кучерявий, — привітав льотчика командир.

Дівчина озирнулась, побачила капітана, і на обличчі її розлилося здивування, а потім радість.

— Гандзя Голубка! — стиха промовив не менш здивований капітан.

— Так ви знайомі? — спитав командир.

— Знайомі, — ствердив капітан. — Я працював колись інструктором аероклубу в тому місті, де товаришка Голубка пускала свої перші літаючі моделі. Зустрічались ми й раніше. От несподівана зустріч!

Гандзя Голубка вийшла від командира бригади, довідавшись про своє призначення її загін капітана Кучерявого. Капітан попросив її почекати, обіцяючи відвезти до загону своїм автомобілем.

Командир бригади залишився з капітаном та начальником штабу.

— Капітан, — сказав командир, — на кордоні все частіше трапляються випадки польотів іноземних літаків над нашою територією. Наш уряд кілька разів протестував, але польоти не припиняються. Чужі літаки роблять це з метою шпигунства. Вони фотографують нашу територію. Маємо наказ припинити ці польоти. На вас покладається завдання: розставити літаки свого загону вздовж кордону, замаскувавши їх на маленьких майданчиках. Тільки-но чужі літаки з'являться над радянською землею, негайно ж наші мусять піднятися у повітря і відкрити по них огонь.

Командир бригади, начальник штабу й капітан обміркували план боротьби з повітряними шпигунами. Коли закінчили і Кучерявий, діставши наказ, повернувся до дверей, командир бригади на прощання сказав:

— Капітан, раджу вам дівчину в бій не пускати. Шкода її. Згодом ми переведемо її кудись у тил, на безпечне місце. Який там з дівчини боєць у повітрі!

Тільки розвиднилось, прикордонники помітили в повітрі по той бік кордону літаки. Одні кружляли, другі летіли в далечінь, кудись за гори, треті пролітали над самим кордоном.

Раптом гудіння моторів посилилось. Високо в небі з'явилися вісім іноземних літаків. Вони перелетіли річку і пішли над нашою землею.

Гандзя стояла біля своєї машини, готова до вильоту. Трохи далі ховалися два інші винищувачі. Один з них вів капітан Кучерявий. Інші літаки загону причаїлись по різних місцях уздовж кордону. Польові телефони та радіо забезпечували між ними зв'язок.

Гандзя Голубка дуже зраділа, попавши в загін винищувачів капітана Кучерявого. Вона пам'ятала, як колись він керував гуртком юних авіамоделістів, потім учив літати на планерах Гандзю та її товаришів — Гарика Товстуху і Янка Гуркала. Пізніше, коли Кучерявий став повітроплавцем, він часто підіймав їх у повітря на аеростаті. Після того як Гандзя вступила в цивільну авіашколу, вона більше з Кучерявим не зустрічалася. Потім домоглася дозволу перейти з цивільної школи до військової і тепер вона — пілот-винищувач…

Не встигли чужі літаки перелетіти кордон, як капітан враз дістав про це повідомлення і зараз же подав знак своїм товаришам піднятись у повітря.

Першим злетів винищувач Гандзі Голубки. За нею знялись її двоє сусідів. Вилетіли втрьох проти восьми. Пілоти ворожих літаків, безперечно, їх помітили, але уперто йшли вперед над радянською територією і вже летіли на віддалі п'яти-шести кілометрів від кордону. Тримались вони сміливо й нахабно. Кучерявий зрозумів їх поведінку, коли помітив, що з того боку кордону летить ще дев'ять літаків. Отже, тепер три радянські винищувачі мали проти себе сімнадцять ворожих. Капітан знав, що через вісім — десять хвилин до нього приєднається весь його загін, але повітряним порушникам кордону вистачило б однієї хвилини, щоб утекти додому.

Раптом почулося тріскотіння кулеметів. Почався повітряний бій.

І ворожі і радянські літаки намагались піднятися якомога вище, щоб мати перевагу над супротивником. Злетівши вгору, три металічні птахи з червоними зірками на крилах ринулись на ворогів, але ті враз кинулись врозтіч.

Гандзя глянула на всі боки й побачила, що злетіла вище від усіх. Праворуч під нею чотири ворожі літаки оточили її командира — Кучерявого. П'ятий заходив, щоб напасти згори. Гандзя бачила, як один з напасників сковзнув на крило, повернув назад і, швидко знижуючись, подався на свою територію.