Микола Трублаїні: Пригоди в повітрі

Хижак зухвало кинувся туди. Але куля, випущена рукою механіка, вбила його. Сокіл, кружляючи, падав униз, у пустиню.

Льотчик зацікавився врятованим птахом. Передавши керування літаком механікові, він висунувся з кабіни. Перед ним був красивий чорний голуб з білим чубом. Уважно оглядаючи птаха, льотчик помітив, що до його ніжки щось прив'язано.

— Це поштовий голуб! — скрикнув льотчик. — Але звідки він тут?

Шум моторів заглушав голос.

Льотчик повернувся в кабіну і написав механікові записку: «Стеж за голубом. Зараз підем на посадку». Він забрав керування до своїх рук.

Враз гуркіт моторів затих. Лише свистіло повітря, розрізуване пропелером. За кілька хвилин літак стояв у пустині. Білочуб, одлетівши сотню кроків від нього, сів на камені.

Пілот кинув птахові хлібних крихот, і стомлений голуб довірливо наблизився до нього. Механік, що стояв поруч, швиденько нахилився і схопив крилатого поштаря. Зараз же він зняв з його ноги записку.

Через кілька хвилин літак знов був у повітрі. Пілот скерував його на море. Біля механіка сидів у нашвидку зробленій з кошика клітці Білочуб. Він спочивав. Літак, розвиваючи найбільшу швидкість, летів над морем. Пілот вдивлявся в обрій, розшукуючи острів.

Літак підлетів до острова. Пілот помітив на березі гондолу аеростата. Там було зручне місце для посадки літака. Людей пілот не бачив. Він посадив літак біля гондоли.

Льотчики оглядали острів. Поблизу гондоли лежав одяг. На піску виднілись сліди ніг.

Механік, що мав сильний голос, загукав, але ніхто не відгукувався.

— Потонули в морі? Чи попливли на човні? — здивувався пілот.

Вони пройшли по острову, але ніде нікого не побачили.

— А це що? — спитав механік.

Він показав на сірого кота, що виглядав з-під однієї скелі.

Обидва підійшли ближче. Кіт, нявкаючи, наблизився до них.

Пілот глянув під скелю. Там, у розколині, лежало двоє людей: дорослий і юнак. Рука юнака стискувала вогку хустинку, яку він поклав дорослому на губи. Дорослий лежав нерухомо. Юнак ледве ворушив губами.

Того дня була велика радість у Гандзі. Гарик вбіг до її кімнати з телеграмою в руці.

«Врятовані літаком завдяки Білочубові. Через кілька днів прибудемо додому.

Кучерявий, Янко ».

Кордон позначала вузька річка, що вигиналася між гір, мов лезо погнутої шаблі. Гори здіймались високо в небо, і хмари, линучи над ними, раз у раз чіплялись за їх шпилі. Ліси та чагарники прикрашали ті гори й пагорки.

В цьому зеленому прикритті стояли непорушно або стиха походжали вартові. Вони пильно стежили, щоб через річку не прокрався ворог. Їх очі враз помічали притолочену траву, нехай би хто хоч раз по ній пройшов. Вітер шелестів листям на дереві, але нашорошені вуха ловили кожний шерех, розрізняючи, коли гадюка проплазує в траві чи білка перестрибне з гілки на гілку.

Тільки птахи вільно пролітали над кордоном.

Одного дня вартовий прикордонник, почувши в небі гуркіт, підвів голову і побачив дуже високо над собою металічного птаха. Підніс до очей бінокль, подивився і промовив:

— Це чужий птах.

Літак перелетів кордон, покружляв над радянською землею, зненацька ринув униз, знову злетів угору і повернувся через річку назад.

Начальник штабу доповідав командирові авіаційної бригади:

— На поповнення бригади з військової школи надіслали одного молодшого пілота. Куди накажете його зарахувати?

— В загін капітана Кучерявого. Там один лейтенант у відпустку йде.

— Це буде наймолодший пілот нашої бригади, — промовив начальник штабу, роблячи в своїх паперах помітку.

— Скільки йому років? — поцікавився командир.

— Дев'ятнадцять.

— Комсомолець?

— Комсомолка.

— Що?

— Комсомолка. Два роки стажу. Вона закінчила школу першим учнем… Вибачте, я так заклопотаний думками про виконання того наказу, що забув сказати вам про те.

Нагадування про якийсь наказ на мить відвернуло думку командира від незвичайного пілота. Він спитав начальника штабу:

— Капітана Кучерявого викликали до мене?

— Він зараз буде тут.

Командир підвівся, пройшовся по кімнаті і промовив сам до себе:

— От тобі й на! Жінки у військовій авіації! Літати вони можуть дуже добре, але воювати в повітрі…

Він ще раз пройшовся по кімнаті і попросив начальника штабу покликати нового.