Худайберди Тухтабаєв - Пригоди двієчника

За півгодини ми сіли в директорський «газик» і поїхали дивитися господарство. Дорогою Акбар-ака сказав, що виділив мені мотоцикл «ИЖ-56», на якому я буду об'їжджати бригади свого відділення. Ще він сказав, що я одержуватиму сто двадцять карбованців зарплати на місяць.

— У нас дванадцять бригад, загальною площею тисяча двісті гектарів землі, — провадив директор далі.

— Тисяча і двісті? — вигукнув я злякано.

— Так, це у нас найбільше відділення. Але ви не лякайтеся — воно найпередовіше. Головне — уміти працювати з людьми, знаходити стежку до їхніх сердець. Тоді ніякі труднощі не страшні.

— Я розумію, товаришу Акбар-ака!

Мотоцикл видали мені того ж дня. Три дні я вчився їздити на ньому. А потім навідався у поле. І відразу зрозумів, що керуватиму дуже хорошими людьми. Одні кликали нити чай з ними, інші запрошували пообідати, а в четвертій бригаді навіть горілкою хотіли почастувати.

— Що ви, що ви? — злякався я. Потім згадав, хто я тепер, насупив брови і сказав — Не люблю горілки. І тих, що п'ють, не люблю.

Бригадир, який уже підніс був піалу до вуст, вихлюпнув горілку в арик і заплескав у долоні:

— Золоті слова, товаришу агроном, золоті слова! Ми теж не любимо пити!

Під'їжджаючи до польового стану сьомої бригади, я ще здалеку помітив гурт людей.

Бригадир Урман-ака щось говорив і розмахував руками. Забачивши мене, він побіг назустріч:

— Товаришу агроном! Розкажіть цим людям про значення компосту. Вони відмовляються його застосовувати.

— Будь ласка, про що може бути мова! — Я зіскочив з мотоцикла і, відкашлявшись, почав — Хто проти компоту, той проти себе. Що таке компот? Це вітаміни і калорії. Крім того, це дуже смачно. Чим більше фруктів у компоті — тим краще. У нас у Фергані, наприклад, компот роблять із свіжих і сушених абрикос, вишень, персиків та інших ягід. Шановний Урман-ака правильно робить…

Закінчити мені не дали. Хоч я ніби нічого смішного й не казав, усі почали реготати. Декотрі навіть за животи хапалися.

Подивився я на них і собі засміявся. А що мені лишалося робити?

Потім я дізнався про свою помилку: Урман-ака говорив не про компот, а про компост.

А компост, виявляється, — це звичайний гній, витриманий до стану бродіння.

Відтоді я не їздив у сьому бригаду.

Ех, побачили б мене зараз шановні Атаджан Азизович і Кабулов! Подивилися б, як я керую цілим відділенням радгоспу, як роз'їжджаю на новенькому мотоциклі «ИЖ-56», і ахнули б. А хлопчаки ті взагалі від заздрощів луснули б. А що як написати листа в школу? От здивуються, мабуть. А може, пишатися будуть: ось, мовляв, який у нас Хашимджан — у люди вийшов!

Я сів і написав два листи. Одного мамі, щоб не хвилювалася й не скучала, а другого — в школу.

ПАЛКИЙ ПРИВІТ ВІД СЛАВНИХ ТРУДАРІВ КВІТУЧОГО ГОЛОДНОГО СТЕПУ!!!!!!!!

Атаджане Азизовичу, ви казали, що я не зможу стати ні агрономом, ні інженером, якщо не буду знати алгебри, геометрії і рідної мови. Ви можете мені не вірити, а я є агрономом. Відділення у мене найпередовіше, складається з дванадцяти бригад. А землі у нас тисячу і ще двісті гектарів. План ми будь-що виконаємо на цілих сто процентів і ще, може бути, одержимо ордени. Отоді й побачимося,

З привітом агроном Хашимджан Кузиєв !

Агрономом бути, звичайно, добре. Погано лише те, що кожен знає, як і що йому слід робити. Нікому нічого не накажеш. Хоча б ледаря якогось знайти, вилаяти його добренько! Але ж немає в цих краях ледарів.

З такими думками я брів ділянкою другої бригади, як раптом побачив чоловіка, що біг назустріч. Це був Мурадхан-ака, бригадир. Він навіть не біг, а наче летів, перестрибуючи через ряди бавовнику, дуже нахилившись уперед. У мене чомусь зассало під ложечкою. Схотілося круто обернутись і — навтьоки. Може, цей чолов'яга провідав, що я ніякий не агроном, а учень шостого класу і що диплом у мене не справжній?

— Товаришу агроном, заждіть, куди ж ви?

Я зупинився і про всяк випадок увібрав голову в плечі.

— Що вам треба? Чого ви бігаєте, як навіжений? Я вас ще з ранку розшукую, товаришу Кузиєв! Лихо трапилося…

— Яке лихо? Поясніть до ладу…

— Лихо, — повторив бригадир, перевівши подих. — Наш бавовник укрився широю [4] Гра слів. Первісне значення слова шира — сік, патока, варення; друге — попелиця, шкідник сільського господарства, особливо небезпечний для бавовнику. .

— Широю? Якою широю? Липучою, чи що? Хто приніс її на поле?